Ян Хиба не існує, та живе. Ян Хиба студіює літературознавство. Ян Хиба — синефіл. Ян Хиба знемагає під вагою Діккенса. Ян Хиба відповість на будь-які запитання, навіть незручні.
Ян Хиба врешті написав новий текст. Уже вдруге майже порівняльне літературознавство, зіставляються класичний британський роман ранньої Вікторіанської доби й сучасний український роман про еміґрацію через війну з Росією. І схоже, тексти таки мають щось спільне.
Ян Хиба нарешті говорить про прочитану в серпні поезію. Автори строкаті, тексти різняться за стилем і тематикою. А один навіть не українець. Словом, гарна упереджена нерепрезентативна вибірка.
Ян Хиба повертається з небуття, і зненацька вирішує поговорити про на позір просту комедійну шмат-життя манґу "Шлях домогосподаря". І провадить спробу зазирнути трохи глибше в те, про що пише Косуке Ооно.
Ян Хиба говорить про "Одну весну в Чорнобилі", графічний роман французького письменника-коміксиста Емманюеля Лепажа. Чи радше лає його текст, котрий радше ковзає по темах і гає час читача, ніж пропонує йому щось достоту оригінальне. Або бодай цікаве.
Цього разу говорю не просто про сімейну сагу, а розглядаю її на прикладі двох романах, котрі випробовують жанр на міцність: класику модерністської літератури "Шум і Лють" Вільяма Фолкнера; і сучасний роман про Революцію на граніті (і не тільки) "Іван І Феба" Оксани Луцишиної.