Ірина (Орися) Іванівна Стешенко — драматична актриса, перекладачка, письменниця, а також онука Михайла Старицького.
Про Михайля Семенка різного роду небилиці та містифікації ходили ще за життя. Деякі так і залишились вигадками, а от інші, як декламування у своїх віршах бажання показати власне голе тіло пам'ятника Хмельницькому, паління "Козбаря" Шевченка та багато іншого.
Боже, я нарешті пишу цей огляд. І сьогодні ми поговоримо про оповідання «Сюїта для трьох скрипок і фортепіано. Таємнича осіння фотографія». Автор – Андрій Любка. Збірник історій «Кілер». Але спочатку трохи передісторії…
Ні разу, зовсім ніхто не підіймав тезу про те, а як, власне, бути зараз початківцям? Що їм робити? Куди їм іти? Як їм вчитися? Де публікуватися?
Листопад — це тотемний місяць смерті. Її вірний пес. Листопад — це місяць-межа, місяць-перехід, місяць-поріг. Місяць-тьмяне шкельце, крізь яке видно той бік.
У центрі сюжету – історія життя головного героя, Чіпки Варениченка, селянина, чия доля переплітається з важкими умовами тогочасного життя та його власною боротьбою за справедливість.
Твір розповідає про сім’ю Омелька Кайдаша, простого селянина з невеликого села Семигори, його дружину Марію та двох синів – Карпа і Лавріна.
Втечею від небажаного, може слугувати будь-що. Ховатися можна за скелями, дерев'яними уступами, та будинками в пошуках ковтку, для переведення серця
«Захар Беркут» — історична повість Івана Франка, яка розгортається у ХІІІ столітті на тлі драматичних подій боротьби українців проти монголо-татарської навали.
Серед творів Грабовського існує одна поема, котру, як на мене, літературознавці несправедливо обділяють увагою. Йдеться про “Текінку” (себто туркменку).
«Енеїда» Івана Котляревського — це перший твір української літератури, написаний живою народною мовою. Це бурлескно-травестійна поема, яка є переробкою однойменного епосу Вергілія, але перенесена у світ українського козацтва.
Відкриття книгарні — це виклик. А що вже казати, якщо це українська книгарня за кордоном! Наша авторка Анна Дьоміна розпитала власниць українських книгарень у Польщі, Франції, Канаді та США про виклики, читацькі смаки та поради.
У ранньорадянський час, коли репресивний каток ще не розігнався на повну котушку, українські письменники часто вдавались до різного роду містифікацій. Про них сьогодні коротко і поговоримо.
«Прожити й розповісти» – автобіографічний твір Анатолія Дімарова, у якому він без замовчувань та страхів розповідає про голодомор, ІІ Світову, страти українських націоналістів, цензуру та соціальну нерівність у "країні кривавої рівности". А ще – про боротьбу за життя, хай би що.
Ми веземо свою печаль до великого міста. Великого-великого міста, повного таких же смутних самотніх людей.
Живу не круто і пишу про це
поет, кажуть
