Есеїст, поет, філолог
Любомир Лесонін – український поет, есеїст і філолог. Автор поетичної збірки «Дощ над Босфором» (Київ, “Український пріоритет”, 2024). Лавреат Міжнародної німецько-української премії ім. Олеся Гончара в номінації «Публіцистика» (2023). Дипломант літературно-мистецького конкурсу «ТЕРНОслов» (м. Тернопіль, 2019 р.) у номінації «Проза». Дипломант конкурсу «Молода КороНація» (м. Київ, 2019 р.) у номінації «Повість».
Найважче знову почати. Ні, не так – змінюю розмір шрифту із 14 на 12, «комфортний», і продовжую писати. Про що хочу розповісти? Про втому. Десь далеко грівся очерет у пастельних відтінках залитої місяцем озерної води. Відьми літали над лісом. Сходила зима…
Тато завжди казав, що час спресовується, тому події із плином життя летять крізь нас швидше, ніж у дитинстві. "Чим ближче до кінця віків, — він промоляв, — тим менше буде в нас часу." Тоді, будучи малим недовірливим скептиком, я з іронією ставився до його слів.
Мені здається, ми досі не оцінили того, що маємо. Насамперед мистецтва — ні літератури, ні музики, ні кінематографу... У нашій свідомості відсутнє відчуття традиції, спадковости справи. Все побудовано якось уривчасто і неправдоподібно.
Ровер зручний для подолання відносно великих відстаней. За день можна проїхати і сотню кілометрів було би бажання. Відстані довкола Бродів достатньо велосипедні.
Як зараз пам'ятаю: спекотний липень 21-го. Я щойно перейшов на третій курс університету. Надворі млосне безгоміння середини літа. Бездощів'я. Бджоли сухі кришталики бурштину рояться у зневодненому квітнику на маминому городі.
