Намагаючись щосили звести невідоме до відомого, тобто до буденного та звичного, психологія стає причиною занепаду та страшної втрати енергії, яка, на мій погляд, досягла межі. Я вважаю, що театру й нам самим варто відмовитися від психології — Антонен Арто
Коли ми говоримо “батьки, діти, родина”, у більшості випадків у нас починають виникати щирі почуття любові, теплоти, затишку, цінностей. Найбільший страх душі - це страх втратити близьких. Бо в цьому світі сім’я для людей є одним із найважливіших факторів існування та сенсу життя
Пірати, флібустьєри, авантюристи, хапуги і лицарі нікуди не зникли, всі вони прагнуть свободи, кожен на своєму рівні, але серед них були, є і будуть корсари духу... Галина Чернієнко
Стою на березі річки, що тече через моє місто уже тисячі років. Вода холодна, навіть крізь взуття відчуваю, як земля під ногами м'яка, жива. І раптом, як удар струмом, розумію: ця річка текла тут, коли мене не було.
Ми з дитинства знаємо, що кожна душа має ангелів і вони нас оберігають. Але в більшості ми не до кінця розуміємо як вони працюють, для чого вони потрібні та яку роль в житті людини виконують.
Ми знаємо незліченну кількість історій, втілених на екрані та на сторінках книжок; ми бачили ці конфлікти на власні очі, чули про них і навіть переживали їх.
Труднощі, як казав Сократ, оголюють справжню суть людини. Вони не просто будуть її, а показують правду про неї. І розкривають потенціал людини. Тому, ми під час випробувань можемо розкрити в собі справжнього монстра, якого ніщо не може спинити.
Сильна людина обирає добро. Есе на тему того, що пройшовши жах у житті, можно не стати жахом. А дати промінь надії та мудрості тому, хто буде через це проходити. Чому варто обирати добро після всього пройденого?
Спочатку нагадаємо собі базову істину. Земля - планета дуальності, яка знаходиться в стані переходу на рівень райських планет. Поки триває перехід, Вона ще продовжує бути в дуальних станах і балансувати рух між світлом та тінню, високими і низькими частотами.
Один з ключових текстів німецької літератури, есей діалог про те, як ми втратили грацію через набуття свідомості. Згідно з ним, досконала грація дається або тому, хто не має свідомості зовсім (ляльці), або тому, чия свідомість нескінченна (Богу). Що ж залишається людині?
В цій темі можна було б обмежитися одним реченням але час, в якому ми живемо потребує більшого її розгортання.
Мужність — гендерно зумовлена характеристика, сукупність рис особистості чи соціальний конструкт? Залежно від часу та автора, визначення терміна змінювалося, але ніколи не набувало довершеної форми.
Тема, яка прийшла для розкриття від мого Потоку, іде зі мною поруч з самого дитинства.
Per aspera ad astra
