Роздуми

Спочатку, це планувалося як книга, але з моєю вдачею до створення великих за обсягом текстів вийшов тільки початок. Не хочу залишати початий текст без читацької уваги. Тут трохи про творчість, письменництво та літературу.

Журналісти розповіли історію, від якої холоне кров: чеський громадянин Якуб Яхл, який довгий час називав себе волонтером у Танзанії, раптово опинився в епіцентрі гучних звинувачень — проти нього виступили діти та представники соціальних служб

як можливо, що особа, проти якої виступили десятки свідків у Танзанії та яку звинувачують у педофільських злочинах діти й їхні батьки, водночас проживає в Європі, навчається в університеті на викладача молодших класів і виступає в ЗМІ як «експерт із сект»?

Мене вже нема на осонні, Я — темрява, млява і сіра. Гойдаюсь у зотлілім безсонні, Схиляюсь униз, мов сокира.

Дивитесь фільми? Не знаєте чим зайнятись замість тупого скролінгу рілсів в інстаграмі? Тоді цей довгочит точно для вас.

Скільки всього ми могли б зробити, якби наші серця й думки не обросли страхами? Підійти до тієї самої красивої дівчини в школі й познайомитися — а раптом вона цього чекала? Але ти злякався. Сказати рідним слова, які ти так і не сказав, бо боявся — а цих людей, може, вже й немає.

Я часто задумуюсь, що означають для нас ці прості слова «Вітаю» і ці традиції, які ведуться від покоління до покоління. Чому, попри зайнятість і темп життя, ми все одно знаходимо час на те, щоб сказати один одному кілька добрих слів у святковий день?

Особливості мислення як вищої форми абстрактного пізнання відкривають шлях до розуміння того, як виходити за межі очевидного і знаходити закономірності в хаосі. Це виклик жити у невизначеності не розгубившись і створювати нові смисли там, де звичайний погляд не має відповіді.

Стигматизація через терміни «секта» і «культ» використовується для знецінення наукового підходу до кліматичної кризи, що несе загрозу всьому людству.

Спостереження за болем інших змінюють наше сприйняття і самих себе. Це не лише виклик співчуття, а й випробування на здатність діяти. У ритмі нескінченних оновлень ми вчимося не просто бачити, а розуміти, відчувати і не втрачати людяність.

Настрій приходить ніби сам по собі, але його джерело глибше — у нашому сприйнятті. Те, як ми мислимо, створює простір, у якому народжуються наші емоції. Можна не змінити подію, але змінити погляд на неї. Саме тут починається внутрішня свобода.