Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Промінь сонця окриляє, ніжність губ — мов цілий світ.Як же хочу пригорнути й у цілунку запалить.Не на мить одну — на вічність, хай летить в часах любов,Поки серце ще не стихло — лине стрілка знов і знов.
Друзі, настав час звернути увагу на події, які мають стати тривожним сигналом для кожного, хто дбає про безпеку України та наших захисників.
Хоче згадати дитинство? Той тривожний момент, коли вперше попав на справжній український базар. Той гамір, запах, кольори. Заходь, згадаймо разом.
Описується мрійлива подорож у далекі гори за океан, де панує атмосфера свободи і єдності. Вогнище символізує тепло і затишок, а танець без слів відображає глибокі емоції та зв'язок між людьми. Головним є те, що для щастя потрібна лише людина з музикою в душі
На четвертому році війни, відносини між державою, армією і суспільством набули ознак системної кризи.
У вірші йдеться про трансформацію почуттів, де герої відмовляються від страждань і обирають любов і тепло. Проте, незважаючи на це, вони відчувають, що темрява все ж наближається, і їхній шлях веде до невідомості.
Це мій перший довгочит — відверта розмова про першу книгу в жанрі посткіберпанк “Емпатус-Х: сльоза Титана". Неочікувано глибоку і неоднозначну. У довгочиті — метарозмова з моєю героїнею...
Люди часто борються не за правду, а за статус.Не за справедливість, а за те, щоб бути “правішими”.Це стосується і політики, і родин, і навіть випадкових коментарів в Інтернеті.
А чи може хтось залишатися справжнім у цьому сьогоденні й чи варто взагалі про це думати? Можливо, саме для наших поколінь цей світ і буде справжнім. Він таким і є, з усіма своїми викликами, суперечностями, фальшами та шуканнями сенсу.
У вірші йдеться про надію та відновлення. Вітри символізують зміни, а лелеки — тепло і підтримку. Незважаючи на втому, серце наповнене щемливими почуттями, сподіваючись на те, що світанок принесе нові можливості і не зникне в темряві.
У вірші розмірковується про життєвий шлях, згадуючи про пройдений час, любов та спогади про рідне село. Спогади про перше кохання, яке стало важливою частиною його життя, і прагне віднайти ті місця, де виростав.
Моментами все добре, але дещо не так. Гадати, що тобі не довподоби, починаєш шукати в собі. Розібрати те, скласти те, але картина неповна. Ці рядки про це: пошук, розуміння, прийняття чогось, що може не сподобатися, але буде вірним у душі.
Просто щаслива людина.
