Роздуми

Кажуть, кохання змінює людей.

[роздуми] [рефлексія]Щороку зависаю над полем для привітання. Бо зараз напишу «здоров'я і щастя» як торік, як позаторік. Всі так пишуть, але мене це дратує.

Есей про те, що кожен із нас складений із праці незнайомців, і про ціну людського життя, яку ніхто не може сплатити.

«На ложі моєму вночі шукала я того, кого любить душа моя, шукала його і не знайшла...»

· · ·

Чим далі живу, тим більше переконуюся, що не знаю, як правильно. Як правильно «що»? Читати, аналізувати, мислити, бачити, врешті — просто жити. Бо ж до всього, як не крути, можна таки прикрутити «правильність». А я… погано розбираюся в людях.

Майже Шевченковський «Сон» про лаштунки політики, плівки та Дантові круги корупції. Коли ресурс крадіжок вичерпається, настане час суворого переформатування. Аналіз суспільного розламу через ментальність.

Уявіть собі момент. Корабель. Не наш - їхній. Той, що перетинав світлові роки, долав гравітаційні ями, несучи в собі делегацію з іншого світу. Корабель, який ми чекали з дитинства, з перших фантастичних романів, з кожної ночі, проведеної під зоряним небом з думкою: «А що, якщо?»

Є вид вигнання, для якого не потрібен кордон. Не потрібен літак, валіза, штамп у паспорті. Людина сидить у власній кухні, п'є каву з горнятка, яке купувала на базарі того міста, де народилася, і водночас перебуває десь дуже далеко.

Багато людей зараз вирушають в духовні пошуки в надії отримати відповіді на свої питання. Сподіваюсь що ця збірка мудрости з власного досвіду, зі Священних Писань, та попросту кладязь духовних знань, допоможе комусь на його шляху!