Роздуми

Вірш написаний у стилі ліричної поезії з елементами романтичного символізму. Є відчуття щирої емоції, яка робить текст близьким та чуттєвим. Рядки мають плавний, навіть трохи туманний настрій, що підсилюється метафорами на кшталт "обійми зорі".

Вірш описує відчуття втрати і туги, пов'язані з розлукою із коханою людиною. Ліричний герой рефлексує про сумні події, які вплинули на його життя, порівнюючи свої емоції з подорожжю журавлів, що символізують надію і втрачені можливості.

Вірш про переживання та емоції. Якщо ж говорити та слідувати тексту, можна зрозуміти емоції, які відчуває кожен автор. Переживання за героїв, себе, нехтування чимось, вигорання. Все і нічого. Оточують палке серце печалі.

~ Людське життя – швидкоплинний танець Смерті. Вона вправно вигинає своє пагубне тіло, легкими порухами розтинаючи живі душі. Майстерний тан, що не скінчається вічність. Безсмертний білий танець ~

Мить - доля секунди, яка не відіграє важливої гри. Поглянувши на неї, відчуємо зневажливий розпач, маленьке як сонце, але добре ховає щось, за собою. Таємницю, терапію, дію. Що потребує розповіді, про край теплоти, в який приходять неминучі дощі.

У темряві ночі, де страх і невідомість панують, з'являється таємнича фігура, що шепоче про смерть. Але герой вирішує боротися далі, відстоюючи своє право на життя.

Одного безтурботного вечора я задумалась, що в творах є такого, що робить їх безсмертною класикою.

Помилки формують наш досвід, Сила страждання відкриває очі. Спогади ведуть у минуле, Але кожен день — новий шанс. Відвага в дрібницях — справжній героїзм, Навіть у темряві світить надія. Відновлення можливе, Життя — це шлях змін і зростання.

відчуття болю та ностальгії, коли говорять про батьківські традиції та святкові моменти. важливості віри, звертаючись до слів янгола, які несуть надію та підтримку. дитя, що не піддається зневірі, символізує майбутнє і розповідає про місце, де панують доброта і гармонія.

Вона прокинулась о 5… Прийняла душ: змила нічну втому та безсоння холодною, майже льодяною водою – так Їй сказали робити щоранку, щоб жити «для себе». І проблема була в тому, що Вона навіть не пам’ятала, хто саме примусив Її це робити.

Загадкова радість прилетить на світанку, укутана щастям та чудес мрій, із новим світом - де кожен момент, як птаха в небі. Яка кружляє, кличе в політ, унісон, весни цвіт, нам перешкодить. В сміливості вперед, губимо шлях для серця зупинки.

Я дивлюсь у твої очі

Прохання про залишок, втіху з рідним плечем, імпонує та свідчить про тривогу, - катастрофою, що трапилася незадовго до " найкращих " канікулів, в проміжку озера, забутого тінню зими.

Супровід під лихо, - передає пахощі, ніжні, щирі, дбаливо мрійливі. Поринають у світ, поринувши руки до земної пустелі, за столиком емоцій. Які звабливо опустить очі, щоб не заплакати під шум.