Суть сім’ї до появи психологів
Ви ніколи не задумувались чому чим більш розвинена країна тим менша народжуваність? Я-так.
Ви ніколи не задумувались чому чим більш розвинена країна тим менша народжуваність? Я-так.
Я часто ловлю себе на реакції презрінного кривлення губ до деяких своїх спогадів. Про те настільки це смішно і як з цим боротися.
Хто я? Чи задавалися Ви колись цим питанням? Чи мучили вас роздуми про те, як Вас бачать інші люди? Хто Ви для них? І хто Ви для себе? Даний текст розкриває питання про те, яку думку про це має автор та як він бачить себе.
Пам’ятаю, як в дитинстві почула фразу: «Кожна людина, яка з’являється в житті, може тебе чомусь навчити». Не знаю, як тоді, але зараз я трохи з нею не згодна, бо, на мою думку, не кожен може чомусь навчити, але кожен може допомогти відчути, ким ти є та ким ти не є.
Слово сондер означає- усвідомлення,що кожен прохожий проживає таке ж яскраве і складне життя як і ти. Хіба не смішна абсолютна рідкісність та швидкоплинність цього моменту в наших свідомостях.
Час від часу, протягом останніх декількох років, мені було цікаво спілкуватися на тему свободи у стосунках.
Я взагалі-то прозаїк. Пишу без перебільшених драм. Не ллється із серця мозаїк. Із рим не будується храм
Коротко про те чому книги Террі Пратчета варті вашої уваги. Коротко про складність написання змістовних і цікавих книг. І коротко про те що ж відрізняє класику від сучасної літератури.
Читаючи книгу «Дофамінове покоління. Де межа між болем та задоволенням», я спіймала себе на роздумах, якими хочу поділитися з вами.
Зміни розпочинаються з відчуття себе. Марафон з розуміння основ турботи про себе. А що ж підкреслює, формує, підсилює відчуття себе? Поговоримо про це в серії дописів зі схожою назвою – з чого починаються зміни?
Отже, розпочну з того, що я не відношу себе до високо проактивних людей з міцною силою волі, купою корисних звичок та соціальними мережами, від яких одна половина ридає від захвату, а інша – від заздрощів.
На мою думку, не менш сумним є проживання життя себе минулого, замість свого теперішнього. Й я не кажу про сум за минулим, тягар роздумів, жалю та помилок (тут кожен сам вирішує, скільки він готовий тягти на своїх плечах), а про відповіді на досить прості запитання...
пишу есе про все
Navigating the UI/UX Universe