Мене вже нема на осонні,
Я — темрява, млява і сіра.
Гойдаюсь у зотлілім безсонні,
Схиляюсь униз, мов сокира.
І крига скригоче в тривозі,
Долоні — обшарпані, білі.
Долати самотність не в змозі,
Збираю по клаптикам тіні.
Бурхливість колотиться в річці,
Де світло блукає крізь тучі.
Я хвилю тримаю у стрічці,
Де змії повзуть ті гримучі.
Невидимі руки танцюють
В брудних і холодних окопах.
Чуттєвості тіла бракує,
Як ока в сумного циклопа.
Перший допис, який використовую для роздумів та ознайомлення з функціоналом Друкарні.
Я хочу до неї. Хочу повернути все назад, хочу бачити її закоханий погляд, знову відчувати дотик її рук і присутність. Але між нами будуть кілометри... Якби можна було щось змінити, повернути її – я би віддав усе.
Перший допис, який використовую для роздумів та ознайомлення з функціоналом Друкарні.
Я хочу до неї. Хочу повернути все назад, хочу бачити її закоханий погляд, знову відчувати дотик її рук і присутність. Але між нами будуть кілометри... Якби можна було щось змінити, повернути її – я би віддав усе.
