Привіт усім)
Думаю для глибшого зануренняв історію, що я збираюся викласти далі, потрібен певний рівень знайомства читача з моєю персоною)
Отже, я 18-річна дівчина, що нещодавно переїхала до Києва. Мною було прийняте рішення стати фінансово незалежною від батьків, а для цього, як не дивно, потрібно працювати та заробляти гроші.
Живучи в сучасному світі, задля знаходження роботи не потрібно ходити по місту в пошуках оголошень про найм. Зараз ми просто відкриваємо гугл та переходимо на сайти з вакансіями. Одним із таких є robota.ua. Чому я говорю про нього? Бо завдяки одній з функцій даного порталу і почалася ця історія. Тож, тут ви можете створити візитку чи резюме та опублікувати її/його. У той момент коли ваші контактні дані стають видимі для роботодавців (скоріш Hr-ів, але то не важливо), вам почнуть надходити дзінки з різними пропозиціями працевлаштування, що власне і сталося зі мною. Буквально за 15 хв мені зателефонували близько 10 разів. Так небагато, але і цього було достатньо, щоб на наступний день я мала декілька співбесід. Тут посинається найцікавіше.
Прокинулась, поснідала, вмилась, почистила зуби, одяглась, зібрала потрібні речі, пішла до метро. Прийшла на місце зустріч, написала Hr-у, піднялась до офісу. Це було невелике, проте затишне приміщення, світле, чисте. Мене провели до імпровізованої кухні-кімнати відпочинку, зробили чай та попросили заповнити анкету. Сумлінно записавши все, що можна було б викласти роботодавцю, стала чекати власне співбесіди. За декілька хвилин зайшла Hr та провела мене до керівниці відділу персоналу, яка й проводила співбесіду. Ми розпочали наш діалог. Тут були стандартні запитання про вік, навчання, цілі, хобі, володіння іноземними мовами. За українську мову в мене на той момент ніхто нічого не питав, але тоді я думала, що це спричинено моїми навичками спілкування рідною мовою. Проте виявилось дещо інше.
Зробимо ліричний відступ. Я й досі не знаю чим саме займається дана компанія. Єдине, що мені достименно відомо, це те чим би я мала займатися. Спілкування з клієнтами в телефонному режимі, обробка заявокта передача їх відповідному менеджеру. Як мені повідали, компанія не працює з українцями, тож і потреби в українській мові немає. Тим часом вони працюють, як сказала керівниця, з “странамі СНГ”(та, я забула вказати, що вона говорила російською). І як мені заявили далі, українську там мало хто знає, а от русняву…
Як ви вже зрозуміли, тут постало питання про мій рівень володіння російською. На жаль, я розумію цю мову краще, ніж хотілося б. На щастя, говорити нею я майже не вмію, оскільки моє оточення в більшій мірі україномовне, а ті недалекі люди, що ще досі кажуть “какая разніца”, добре розуміють українську. Почувши, щось близьке до вище написаного, співбесідуюча все ж попросила мене розповісти про мій досвід роботи роійською мовою. Можете мене засудити, але я намагалася отримати хоча б таку роботу, тому я почала подумки формулювати речення, та врешті-решт не вимовила ані слова. В той моментмені стало аж фізично боляче, стало зрозумілим що говорити мовою агресора, не в жарт чи саркастично, карикатурно, а серйозно я не можу. Що ж було далі? Зачекавши декілька хвилин та подивившись на моє поне розчарування обличчя, дівчина ввічливо вказала мені на двері.
Узагальнивши всю цю історію, можна сказати, що мені відмовлити через не знання російської. І хтось скаже, що це було логічно згадуючи регіон їх інтересів. Та я все досі не можу зрозуміти про які саме країни вона говорила. Наразі до складу СНД входить 9 членів: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, росія, Таджикистан, Узбекистан. Тепер давайте думати логічно. Чогось мені здається, що добра частина їх клієнтів, якщо не росіяни, то білоруси. А далі вже говорити сенсу нема, бо навіть якщо ви вважаєте, що самі білоруси не винні, то не можливо заперечити співпрацю так званої рф і Білорусі. Висновки робіть самі.
Та все ж в цей день вже на наступній співбесіді мені знову відмовили черз не знання російської, та їх принципи більш схожі на скам русні, тому до них претензій нуль.
І от тут хочу звернутися до всіх бідних нещасних руськоговорящих, які кадуть що їм відмовляють в роботі через російську мову. Ну от маю для вас мінімум дві вакансії, можете ще пошукати, та якщо маєте певний сентимент до росіян, то варіантів буде мало)
Я написала це все, бо йшовши назад, у свою маленьку зйомну кімнату, мене поглинули думки про весь сюр світу. Це був 587 день повномаштабного вторгнення, а мені сказали ні, тому що не знаю мови агресора.
Дякую всім хто прочитав цей невеликий) крик душі. До нових зустічей
