Терапія морем
Коли я їздив на море, воно було спокійним. Ти їдеш на море, аби відпочити, або завести курортний роман. Не знаю, навіщо ще їхати на море… щоб просто подивитись?

Пропрацювавши продавцем рибацького магазину трохи менше року, та зрозумівши, що гітара - це не моє, а актором мені стати не світить, я в один чудовий день сів, та задумався про своє місце в житті. Та звісивши всі за та проти, прийняв свідоме рішення стати автором та займатися письменництвом, так як мені життєво необхідна творча самореалізація. На той момент мені було 24 роки. З тих пір і до сьогоднішнього дня я пишу з перемінним успіхом. Був момент, коли я вирішив послідувати прикладу Чарльза Буковскі, та працювати на низькооплачуванних роботах, щоб якось забезпечити себе, а писати у вільний час та в своє задоволення, але я зрозумів, що такий стиль життя не для мене. В мене в біографії безліч співбесід та пробних днів касиром, вантажником, оператором кол-центра, навіть помічником керівника. Але більше одного-двох днів я витерпіти не зміг. І потім, з часом, я зрозумів, що наслідуючи чужу біографію - свою не напишеш. Мої тексти, як авторська пісня - в них не завжди виступаю я. ©
Коли я їздив на море, воно було спокійним. Ти їдеш на море, аби відпочити, або завести курортний роман. Не знаю, навіщо ще їхати на море… щоб просто подивитись?
Це мій суб’єктивний та особистий погляд на те, як впливає суспільна думка на нашу особистість.
Моє суб'єктивне бачення молодості. Та чому я гадаю, що нам нав'язали, що молодість це тільки мить, як у зірки, що падає.
Особисті джерела натхнення, якщо у вас творчий ступор, або відсутність мотивації для написання чергового оповідання або розповіді.
Чи дійсно ми живемо то життя, яке хотіли б жити? Та чи наші бажання, дійсно наші?
Це моя перша спроба створити текст у редакторі Друкарні… отже будемо поблажливими одне до одного. Зазвичай я пишу у Ворді, а потім копіюю текст у редактор, проте є якийсь шарм створювати текст прямо у мережі на улюбленій блог-платформі.
Цей запис я відкопав у своєму щоденнику за 26 жовтня 2020 року... ще до повномасштабної війни, і ще до того, як я не почав так багато часу проводити онлайн. Він трохи песимістичний, проте, як на мене, також трохи цікавий.