Ностальгія: психологічний механізм чи втеча від реальності?
Коли ми згадуємо минуле — ми лікуємо душу чи ховаємось від теперішнього?

Пропрацювавши продавцем рибацького магазину трохи менше року, та зрозумівши, що гітара - це не моє, а актором мені стати не світить, я в один чудовий день сів, та задумався про своє місце в житті. Та звісивши всі за та проти, прийняв свідоме рішення стати автором та займатися письменництвом, так як мені життєво необхідна творча самореалізація. На той момент мені було 24 роки. З тих пір і до сьогоднішнього дня я пишу з перемінним успіхом. Був момент, коли я вирішив послідувати прикладу Чарльза Буковскі, та працювати на низько оплачуваних роботах, щоб якось забезпечити себе, а писати у вільний час та в своє задоволення, але я зрозумів, що такий стиль життя не для мене. В мене в біографії безліч співбесід та пробних днів касиром, вантажником, оператором кол-центра, навіть помічником керівника. Але більше одного-двох днів я витерпіти не зміг. І потім, з часом, я зрозумів, що наслідуючи чужу біографію - свою не напишеш. Мої тексти, як авторська пісня - в них не завжди виступаю я. ©
Коли ми згадуємо минуле — ми лікуємо душу чи ховаємось від теперішнього?

Ностальгія мого вчорашнього вечора трансформувалася у цю історію... в якій все таки є дещиця правди та спогадів.

Тепер для мене творчість більше не робота… дійшов висновку, що цим на життя не заробиш, а якщо й заробиш, то не багато. Від тепер буду писати у своє задоволення.

Спочатку, це планувалося як книга, але з моєю вдачею до створення великих за обсягом текстів вийшов тільки початок. Не хочу залишати початий текст без читацької уваги. Тут трохи про творчість, письменництво та літературу.

В сучасному світі пріоритети змінюються, і, якщо ми раніше жили, щоб жити та бути щасливими, то на сьогоднішній день на перший план виходить успіх та досягнення. Достеменно не знаю, наскільки це може зробити нас щасливими, проте всі за цим женуться.

Інколи ми граючись відносимось до життя, та чи це правильно, і до чого це може призвести? Не намагаюся нікого переконати та нав'язати свою думку, просто викладаю тут своє відношення до цього питання.

Мабуть, не варто заводити відносини з тією, котра не любить книги... коли в мене є така одержимість.
