Одного дня я повернулася з річки й побачила своє ім'я на дверях під'їзду. Кров була справжньою. Про сторожа дитячого садка, чотирьох тринадцятирічних дівчат і дорослих, які знали достатньо, але чомусь не втручалися.
Ми запросили хлопця моєї подруги на BDSM-вечірку. Він вирішив, що це автоматично означає згоду на все. Те, що сталося тієї ночі, змусило нас придумати гру, правила якої він уже не контролював.
Захотілося трохи поділитися своїми душевними переживанням. Все більше радію простоті.
I can't sleep today. Я просто лежу і думаю про своє життя. Чи щаслива я? Чи готова я жити так далі?
Трохи з мого життя... де видаляю свої акаунти, в що граю, щоб згаяти час, та які книги читаю.
Хотів написати електронного листа другові, але все вийшло не так просто, як гадалося. Та трохи новин із мого життя.
Мої перші творчі роботи були написані не українською. То були далекі 2012-2018 роки. Мабуть, це мене і зупинило перед тим, щоб видати книгу. Бо переклад є переклад, а спосіб мислення є спосіб мислення. Фото для прев'ю зроблено саме у ті роки, коли я писав у невеличкій кімнатці.
Якщо ти мене читаєш, і тобі є що сказати з цього приводу - то пиши свої коментарі під цим постом.
Добридень!Мене звуть Сандра і я не знаю хто я.Наразі лікуюсь під контролем у психолога та психіатра.
Я сьогодні вдруге звернула увагу, що магія розвіялася. Я вже проживала це колись, і тому сьогодні воно менш болючіше. Ти розучився мене фотографувати. Знімки тьмяні, всі недоліки на першому плані.
Я думала, це прохідний детектив, і, судячи з обкладинки, вважала, що “Мовчазна пацієнтка” про морг. Що вона мертва, і тому не розмовляє. Я читала несхвальні відгуки і не чекала нічого. Я помилялася.
Записуйте свої думки про книги, фільми та ігри в особистий контентний щоденник. Є система оцінювання і статистика.
В моєму місті повітряна тривога. Я нарешті уклала Мирчика спати і вийшла перекурити. Момент перезавантаження у тиші.Рітуальні виходи до цієї реальності, де весь день нарешті дощить,а на площі закінчують монтаж великої сцени міжнародного фестивалю.
Як ви визначаєте початок літа? Для когось це повернути підручники в школу, або запах скошеної трави чи можливо поїздка в маленьке курортне містечко на березі Азовського моря…
У світі цифрових нотаток та ефемерних сторисів папір залишається найвірнішим носієм пам’яті. Уявіть: через 20 років ваша дитина тримає в руках книжку зі своїми найкумеднішими фразами. Це не просто артефакт — це міст між поколіннями.
Самопошук в активній фазі
Ма в екзистенціальній кризі
Анті-блог
