Щоденник

Два місяці тому, вночі, я дізналась що мене кохали. Довго. Боляче. Безупинно.

Чорт його зна як багато людей використовують цей ресурс, як хочу використовувати його я: як требник емоцій та планів. Ну тобто щось типу анонімного-електронного щоденника.

"Гарний сьогодні місяць, чи не так?"

Вікіпедія каже, що “Професі́йна деформа́ція — комплекс негативних змін у структурі особистості, що виникають під впливом змісту, організації та умов службової діяльності.” Наводить також приклади з різних професій. Менеджерства там немає, тому казатиму з власного досвіду.

Чи бувало в тебе таке, що вечір вже в розпалі, а ти ще не встигла чи не встиг навіть каву випити? Ось і я - дев'ята вечора, серіал "Всі жінки відьми" на фоні, а я гортаю стрічку TikTok. Ідеальний вечір, чи не так?

Дуже погане самопочуття. Дещо неможливо повернути, а багато з чого просто втратило цінність та цікавість. Тож залишився сам на сам з порожнечею, яку нема чим затовкти. В цій порожнечі лише одна велика та суцільна темрява в найгіршому значенні цього вислову.

Мій батько не вів щоденника і цим все сказано.

Чесно кажучи, переживав потрапити у подібну ситуацію, хоча легко можна було запобігти цьому. Це як самовтілюване пророцтво, коли ти робиш все можливе, щоб передбачуване не сталося, але лише завдяки цим крокам передбачуване здійснюється.

Іронія в тому, що найгірші сни, які називаю жахіттями, здебільшого про звичайні життєві ситуації.

Відчуття неспокою, пригнічення, втоми. Тягнеться відчуття того, що можеш більше, набагато більше, але не реалізовуєш це. Навіть не знаю в чому конкретно причина блоку і як його послабити.

Побував на майстер-класі з розфарбовування міньок. Тож хочу зафіксувати основне.