В моєму місті повітряна тривога.
Я нарешті уклала Мирчика спати і вийшла перекурити.
Момент перезавантаження у тиші.
Рітуальні виходи до цієї реальності, де весь день нарешті дощить,а на площі закінчують монтаж великої сцени міжнародного фестивалю.
Остання тиха ніч.Завтра і майже два тижні поспіль вечори й ночі будуть концертними.
Люди радіють,веселяться, літо, мир, тусіч.Чому б їм сумувати?
Адже війна,страх та біль десь далеко та не про них.
Все по-чесноку.
Я кожного дня ходжу перевіряти поштову скриню. За 13 місяців тут отримала поштою якусь їбейшу кількість всякого по пошті.Газети,журнали,пробники усього, книги.Листи від страхової,банка,соціальних служб,запрошення на відвідання,звіти. Все задокументоване.Гут.
Я ходжу та перевіряю наявність нової картки з дозволом на перебування тут.
Без неї їхати до України головняково.
Хочу додому аж до скрежету зубів.
Тут мило,чисто,красиво,позитивно.
Ця реальність лагідна.
Я ж просто хочу доторкнутись хоч на тиждень-два до рідної землі, будинків,музеїв, гір,лісів.
Зустрітись з рідними, друзями.Подивитись всім у втомлені війною й недосипом очі і говорити, і слухати.Бути разом.
Почитати вірші зі сцени.
Бути спостерігачем,звісно,цікаво,але безпосередня участь у процесах безцінна.
А ще в момент, коли усвідомлюєш,наскільки людина крихка, то рівень щирості безкрайній.
Тут в мене теплі стосунки,я вдячна всім,хто знайшовся.
Але не треба плутати тепле з м'яким.А туризм з міграцією...
Ми гості і я пам'ятаю це.
Хочеться додому.
Де ж та моя картка?Чи на шляху до мене?
Вже завтра перегородять площу,проходи до будинку і серьйозні люди зі зброєю й гарною зарплатою будуть ввічливо цікавитись,куди ми йдемо.
Храни небо наших людей зі зброєю чи без.
Поки писала, зрозуміла, що прилетіло у сусідній з донькою дім в Києві.
У час інтернету інформація летить зі швидкістю звуку.
Сюр, сцуко,просто сюр.З ними все добре.Принаймі зараз.
Дощ і повітряна тривога сінхронно закінчились.
Можу спати.Я сподіваюсь.
Як і на картку у поштовій скринці.
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 5 червня
Більше від автора
2017: біг від депресії.Маршрут: Київ-Краматорськ-Дружківка-Харків-Попасна-Лисичанськ-Тошковка-Золоте-Северодонецьк-Балаклея-Криворівня-Рудики-Київ
У одному з позаминулих життів, в період Харкова та роботи у "Unisef" на лінії розмежування (Луганщина) і Балаклеї після вибухів, я майже рік прожила у страшеній депресії після вигорання.Фарби життя потускніли, я не відчувала нічого.
Теми цього довгочиту:
Війна В УкраїніОстання домівка мігранта
Були на могилі Ремарка.Знов.
Теми цього довгочиту:
Війна В УкраїніПередчуття війни
Скільки себе пам'ятаю, завжди знала: буде війна.
Теми цього довгочиту:
Війна В Україні
Вам також сподобається
Як обрати надійний турнікет: поради, моделі, помилки
Моделі, які порекомендувала мені військовий медик 130 батальйону територіальної оборони з позивним «Сова».
Теми цього довгочиту:
Війна В УкраїніПро Залужного і Сирського. Частина друга. Сирський.
Про Залужного і Сирського.
Теми цього довгочиту:
Валерій ЗалужнийТрейдинг — не про аналіз. Трейдинг — про емоції
Чому емоційний інтелект є ключовим аспектом в інвестуванні
Теми цього довгочиту:
Трейдинг