Відчуваєте, як після важкого дня рука сама тягнеться до кошика онлайн-магазину? Або після неприємної розмови хочеться заїхати в улюблений бутик за "чимсь новеньким"? Не хвилюйтеся, ви не самотні! Багато хто з нас хоча б раз "лікував" поганий настрій спонтанною покупкою.
У одному з позаминулих життів, в період Харкова та роботи у "Unisef" на лінії розмежування (Луганщина) і Балаклеї після вибухів, я майже рік прожила у страшеній депресії після вигорання.Фарби життя потускніли, я не відчувала нічого.
Намагання знайти баланс між миром країни, де ще не інтегрувалась і війною вдома, емоції,вірші
0Прокидаєшься від жахливих новинпідірвана Каховська дамба екологічна катастрофа світового рівня: переросподіл водних ресурсів принаймні Європи в часи задушливих літніх днів.села близ неї вже плавають, у Каховці на метр піднялась в центрі вода,
Хтось з великих мертвих сказав:"У дрібницях є сліди Бога".
Сумбурні спогади утворюють матрицю подій і вже не розумієш -що справжнє, що є припущенням, а чого краще б не було…
Я думаю про нашу зустріч у Мілані з Лєною, колегою-мисткинею з Луганської області,зараз окупованої.
В моєму місті повітряна тривога. Я нарешті уклала Мирчика спати і вийшла перекурити. Момент перезавантаження у тиші.Рітуальні виходи до цієї реальності, де весь день нарешті дощить,а на площі закінчують монтаж великої сцени міжнародного фестивалю.
Цікаве трапилось.Декілька місяців тому написала свої вірші про "руццких чудищ"руццкою ж мовою у коментаріях до вірша Вери Полозкової, яка нас підтримує всім серцем.Написала і забула.І тут, раптово, почала мені строчити гнівні малограмотні коменти якась пані.
і якщо не буду рефлексувати-просто помру,бо не зможу носити далі у серці дірубо несу її як херсонський їжак-замість яблука міну "лепесток"і і все думаю:чи є у болю давності строк?
ночі без сну, коли однією тут,а іншою над прірвою чи може навпаки -обома у повітрі
Вчора ввечері дізналась: під Песками, на моїй Донеччині, загинув Моня. Навіщо у потойбіччі ще один музика?
Ніч час, коли тіні подовжуються і можуть перетворитись на нічні кошмари.Один з таких наш східний сусід...
Діти відчувають, що мене плющить і вередують.Обидва-Марія,яка не хоче йти у передостанній день до садочка,робить всі спроби його проспати.Мірослав одягнувся і,навпаки,готовий туди бігти,хоча його час лише з вересня.Чи буде тут цей вересень ми достеменно не відомо.
Ви помічали, як ми стали рідше дивуватися приємним речам? Світ змінився: новини - стрімкі, люди - напружені, турбота - у дефіциті. Але саме зараз нам усім, як ніколи, потрібне одне - приємна несподіванка.
Пілігрім
практикуюча психологиня
