Що ж, людоньки, пора…
Що ж, людоньки, пора… Пора збирать нам речі у дорогу. Пора, людоньки, хоч ця краса вам снитиметься знову й знову.

Теми цього довгочиту:
ВіршіОплески від користувачів 1Перегляди довгочита в стрічці, пошуку і інших місцях 145
Що ж, людоньки, пора… Пора збирать нам речі у дорогу. Пора, людоньки, хоч ця краса вам снитиметься знову й знову.

Часто трапляється так, що люди забувають про такі ж самі живі і величезні внутрішні світи оточуючих, спотворюючи їх своїми діями й словами...

Ця картина мальована мною, моїм світом, пам’яттю моєю. Як же я піду до бою, якщо не розумію її, сенсею?
