Що ж, людоньки, пора…
Пора збирать нам речі у дорогу
Пора, людоньки, хоч ця краса
вам снитиметься знову й знову.
Вам снитимуться ці ліси,
небо, квіти - все, я знаю,
та час іти від рідної роси…
Хотів би я завадити цьому грозою…
Грозою, що вимиє всі біди
і блискавкою спалить міст,
щоб більше жоднії бандити
не виламували пліт,
не руйнували наші долі,
а ми - жили, як слід,
бо настраждали вже доволі…
Пора, людоньки, в політ!
Знайдемо нам нову долину
навіть кращу за оцю!
А поки - злітайте, я в кінці полину!
Пора відчути вітер по лицю!
