Всі, мабуть, вже знають що до нас почали надходити європейські F-16 які пройшли модернізацію MLU. Детально про яку можна прочитати в цій статті. Проте, попри те, що майже всі ці літаки (за деяким виключенням) були модернізовані до версії M6.5 tape, ймовірно не всі знають, вони всі різні та мають свої “національні особливості”. Тож в цій статті ми зосередимось саме на тому чим літаки цих країн відрізняються один від одного, але спочатку радимо ознайомитись з вищенаведеною статтею яка описує модернізацію MLU, щоб мати повноту картини.
Коротка історична довідка
На початку 1970-х років тодішні ВПС Бельгії та їхні данські, голландські та норвезькі колеги розпочали пошук спільної заміни застарілим винищувачам F-104 "Старфайтер". Після ретельного вивчення винищувачів Saab Viggen, Dassault Mirage F1/M53, Northrop F-17 і General Dynamics F-16 усі чотири країни в 1975 році зупинили свій вибір на F-16. Ці чотири країни, відомі як Європейські військово-повітряні сили (EPAF), стали першими міжнародними замовниками F-16. Разом зі США вони розпочали унікальну багатонаціональну програму розробки F-16. За умовами угоди, винищувачі F-16 для країн-учасниць EPAF мали вироблятися на місці.
Через низку причин, як економічних, так і політичних, F-16 не був замінений на наступника в 1999 році, як це планувалося спочатку. З метою підтримання на тому ж рівні оперативних можливостей і оперативної ефективності наявних літаків протягом наступних десяти-двадцяти років була розроблена широка програма модернізації, яка згодом стала відома як "Модернізація в середині життєвого циклу" (Mid-Life Update або MLU). Проєкт розпочався у 1989 році з дворічного дослідження можливостей модернізації F-16. У травні 1991 року розпочалась розробка, яка тривала до 1997 року.
Ймовірно, самим важливим для нас фактом, є те що перед тим, як літак міг бути запропонований для модифікації за програмою MLU, поточний стан планера літака перевірявся в рамках масштабної програми перевірки структурної цілісності літака (PACER SLIP). В рамках цієї програми всі структурні елементи літака були перевірені та якщо необхідно - відремонтовані. Після PACER SLIP літак отримав можливість прослужити щонайменше ще 5 000 льотних годин.
І це була не одноразова акція, літаки продовжували регулярно обслуговуватись та ремонтуватись за потреби. Так, наприклад, 19 липня 2022 р. - Державний департамент США ухвалив рішення про можливий продаж урядові Бельгії послуг з обслуговування та ремонту F-16 орієнтовною вартістю $127 млн. Адже не важливо наскільки просунуту начинку має літак, якщо його фюзеляж фізично розвалюється в повітрі, як це почало відбуватись з австралійськими F-18A/B.
Варто також зазначити що програма модернізації MLU не була виключно європейською ініціативою, а передбачала також модернізацію американських F-16A/B, чого, втім не сталось через закінчення Холодної війни, та не з'явилась на порожньому місці. Це радше закономірний розвиток "Багатоступеневої програми вдосконалення" (MSIP) що передбачала модернізацію базових тактичних можливостей F-16 враховуючи існуючі та майбутні вдосконалення технологій. Ця програма була запропонована, майже відразу після прийняття F-16 на озброєння, в 1979 році та в результаті виконання першого етапу цієї програми з'явився F-16 Block 15.
Бельгія
Бельгія замовила 160 літаків F-16. Велика оптимізація, що наступила в результаті скорочень, після перемоги в Холодній війні сильно вдарила по бельгійських ВПС (BAF). У 2002 році вони припинили своє існування як незалежна структура і стали Повітряним компонентом бельгійських збройних сил (COMOPSAIR). Парк F-16 було скорочено до 72 літаків (модернізованих до стандарту MLU), а згодом до 54 літаків. Під модернізацію потрапили літаки F-16А/B Block 15. Станом на 2022 залишалось 44 літаючих бойових F-16 та 8 навчальних. Решта літаків була втрачена в катастрофах, передана на зберігання або продана.
Особливості
Бортовий комплекс оборони літака
1979 році Бельгія вирішила прийняти на озброєння інтегрований комплекс радіоелектронної протидії Loral RAPPORT III (Rapid Alert Programmatic Power Management and Radar). Він був розроблений для сумісності з обладнанням RAPPORT II, яке використовувалося бельгійськими винищувачами Mirage 5BR і 5BA. Але його недоліком було те, що він займав місце у внутрішньому просторі літака. Тож врешті-решт програму RAPPORT III було скасовано, і на те що робити далі пішли роки політичних дебатів. Врешті-решт контракт на створення інтегрованого комплексу самозахисту CARAPACE було укладено з французькою компанією Dassault. Ця система проходила регулярне технічного обслуговування і модернізації для підтримання актуальності.
У 2018 році за прикладом інших країн-учасниць Європейських повітряних сил (EPAF) Бельгія замовила у компанії Terma пілони конфігурації Pylon Integrated Dispensing System+ (PIDS+) для свого парку винищувачів F-16. Пілони PIDS+ оснащені AN/AAR-60 (V) 2 MILDS F - пасивним датчиком, який виявляє сигнатуру УФ-випромінювання ракет. Кілька датчиків, під'єднаних до процесора обробки сигналів протидії, забезпечують повне сферичне покриття і швидке реагування. AAR-60(V)2 надає інформацію про загрозу системі управління радіоелектронною боротьбою Terma ALQ-213 в кабіні пілота.
Бельгія також уклала контракт з компанією Terma на розробку звукової системи для шолома JHMCS - Terma Aircraft Audio Management System (AAMS), яка містить можливості 3D-аудіо та шумозаглушення.
Підвісні контейнери
Після зняття з озброєння бельгійських розвідувальних літаків Mirage 5BR, декілька літаків F-16A з 2-го крила були модифіковані для того, щоб нести підфюзеляжну камеру Oude Delft Orpheus голландського виробництва. Пізніше вони були замінені на середньовисотну розвідувальну систему (MARS) данського виробника Per Udsen яка використовує Modular Reconnaissance Pod. Ця система також використовувалась на данських F-16. Цікаво відзначити, що спочатку розвідувальні контейнери були оснащені камерами зі списаних літаків Mirage. З 2001 року контейнери були оснащені новими цифровими камерами та інфрачервоним лінійним сканером, що дало можливість вести розвідку в реальному часі.
Озброєння
Хоча AIM-9X Block II замінила AIM-9M на бельгійських F-16, а модернізація забезпечує можливість сумісність з ракетою AIM-120D, але Бельгія, як і решта європейських країн, довгий час вважала, що не потребує досконаліших ракет AMRAAM. Оскільки вважалось, що AIM-120B задовольняла всі поточні оперативні потреби країни та лише в листопаді 2022 року за їх запитом Державний департамент CША схвалив можливий іноземний військовий продаж уряду Бельгії 120 ракет класу «повітря-повітря» середньої дальності AIM-120C-8.
В якості озброєння земля-земля, окрім некерованих бомб та невеликої кількості ракет AGM-65, їх F-16 мають бомби з лазерним наведенням GBU-10, GBU-12 і GBU-24, бомби малого діаметра GBU-39 (SDB) і комплекти JDAM.
Для оптимального використання зброї повітря-поверхня бельгійський уряд постійно вдосконалював прицільні контейнери на своїх F-16. Так у 2000 році було прийнято рішення закупити 8 модулів наведення AN/AAQ-14 Sharpshooter, які у 2006 були замінені на досконаліший модуль наведення Sniper XR, поки не були замінена на Sniper Advanced Targeting Pod у 2016 році.
Цей прицільний контейнер не тільки має високу якість зображення, але і може здійснювати точне лазерне цілевказання проти рухомих цілей та має двосторонній відео даталінк з метаданими. Аналогічні контейнери цілевказання також закупили Нідерланди та Норвегія.
Данія
Всього було поставлено 77 літаків, 39 з яких Block-10, а решта 38 - як Block-15. З них Королівські ВПС Данії (RDAF) модернізували 48 літаків F-16A і 13 F-16B. Більшість літаків RDAF F-16, були модернізовані до стандарту Tape MLU 6.5; за винятком семи літаків Block-10, що залишилися і були модернізовані лише до Tape MLU 4.3. Ці літаки використовуються лише для тренувань і як літаки швидкого реагування (QRA), але не для міжнародних місій.
Станом на червень 2016 року на озброєнні Королівських ВПС залишилось 44 винищувачі F-16, зокрема три F-16AM Block-10, три F-16BM Block-10, 29 F-16AM Block-15 і вісім F-16BM Block-15. В 2022 в льотному стані перебувало 33 бойових літаки, ще 10 використовувались як навчальні.
Особливості
Хвіст
Однією з характерних особливостей данських F-16, в порівнянні з бельгійськими, норвезькими та нідерландськими є відсутність “хвоста” під хвостовим вертикальним стабілізатором.
Двигуни
У 1986 році багато інших європейських користувачів F-16 замінили двигуни Pratt & Whitney F100 PW200 на модернізовану версію, а саме PW-100-220E. Проте данський уряд вирішив не долучатися до цієї модернізації двигунів. Через затягнутий процес відбору для заміни F-16 незабаром стало зрозуміло, що оригінальні двигуни не зможуть допрацювати до закінчення терміну експлуатації F-16. тому у 2013 році було придбано 50 вживаних двигунів F100 PW220E, які зараз встановлюються на літаки F-16 RDAF, щоб вони могли продовжувати літати до запланованої дати виведення їх з експлуатації у 2024 році.
Пошуковий прожектор
Всі данські F-16 оснащені пошуковим прожектором, встановленим на носовій частині фюзеляжу, перед і безпосередньо під кокпітом. Він використовується для ідентифікації під час нічних перехоплень і використовує лампочку потужністю 450 Вт. Ця модифікація є такою ж, як і на норвезьких F-16, і схожа на ліхтарі ADF. Цей прожектор вже був встановлений на латках RDAF ще під час початкового виробництва.
Бортовий комплекс оборони літака
Літаки F-16 RDAF отримали додаткову електропроводку до точок підвісу 3 і 7 крила, для встановлення Pylon Integrated Dispenser Station(PIDS) що виготовляється компанією Per Udsen Co. Aircraft Industry (Terma A/S з 1997 року) в Данії, і фактично являє собою пілон, обладнаний викидачем дипольних елементів. Звичайна конфігурація полягає в тому, що PIDS встановлюється на 3 або 7 станціях, а вдосконалена мініатюрна система перешкод (AN/ALQ-10) - на протилежному пілоні. Це система РЕБ данського виробництва, яку можна порівняти з системами серії AN/ALQ-131, що використовується в інших країнах EPAF.
RDAF F-16 також використовували ALQ-162(V) - систему постановки перешкод вітчизняного виробництва. Ця система також використовується Норвегією, але норвезькі винищувачі F-16 оснащуються інтегрованою в планер версією РЕБ, а данські F-16 - інтегрованою в пілон. Система була розроблена таким чином, щоб бути сумісною з будь-яким приймачем радіолокаційних попереджень, імпульсними постановниками перешкод або системою диполів та теплових пасток. Вона має функцію автоматичного, програмованого пошуку частот і придушення перешкод. Антени встановлені на передній і задній частинах пілону і забезпечують кут огляду по висоті +/-45 градусів і кут огляду по азимуту +/-60 градусів. Пілону може мати систему викиду дипольних відбивачів та теплових пасток ALE-40(V).
У 2003 році RDAF обрала Northrop Grumman для модернізації своїх систем РЕБ AN/ALQ-162 V(1) до AN/ALQ-162(V)6.
Використання теплових пасток та диполів контролюється системою Electronic Warfare Management System (EWMS), яка виробляється данською компанією Terma.
Пізніше RDAF, як і решта EPAF, замовила у компанії Terma PIDS+ оснащену AN/AAR-60 (V) 2 MILDS F.
Підвісні контейнери
Деякі данські F-16 до модернізації могли використовувати розвідувальні контейнери Red Baron Recce Pod. Пізніше Red Baron Pod був замінений на систему MARS, яку після модернізації MLU могли використовувати всі літаки.
Озброєння
Данські F-16 мають звичайний для EPAF арсенал класу повітря-земля, який включає невелику кількість ракет AGM 65 Maverick, GBU-49/GBU-54, GBU 12/24, GBU-31 v1/v3 і GBU-38/39.
Також, стандартно, зброя повітря-повітря не була сильно модернізована за відсутності такої потреби. Для місій повітря-повітря використовувались ракети AIM-120B та AIM-9X Sidewinder. Але, все ж нові ракети АІМ-120 були закуплені раніше ніж бельгійцями. 10 липня 2018 р. державний департамент США прийняв рішення про схвалення можливого іноземного військового продажу Данії двадцяти восьми AIM-120 C-7 за орієнтовною вартістю 90 мільйонів доларів.
У 2013 році RDAF отримала систему наведення LITENING G4 для своїх винищувачів F-16. LITENING G4 Advanced Targeting Pod - це остання, на той момент, версія блоку наведення Litening, розроблена ізраїльською компанією Rafael Advanced Defense Systems. Яка мала покращену інфрачервону оптику, лазерне сканування та двосторонній канал зв'язку.
Норвегія
Королівські ВПС Норвегії (RNoAF) були одними з чотирьох перших європейських країн-учасниць програми та замовили загалом 74 літаки F-16A/B. З них 24 F-16A/B Block 10 та 32 F-16A/B Block 15 були модернізовані за програмою MLU. Станом на 2022 всі F-16 вже були зняті з озброєння, та замінені на F-35A
Особливості
Гальмівний парашут
Короткі та засніжені злітно-посадкові смуги Норвегії призвели до появи вимоги оснащення норвезьких F-16 гальмівними парашутами, щоб впоратися з ситуаціями, коли звичайних колісних гальм було недостатньо. Ці парашути розміщені у великому прямокутному розширенні біля основи хвостового оперення, і норвезькі F-16 були фактично першими літаками F-16, які були оснащені гальмівними парашутами.
Пошуковий прожектор
Всі норвезькі F-16A, але жодна з моделей B, також мають розпізнавальний прожектор подібний до того, що встановлений на данських F-16 і використовується для ідентифікації під час нічних перехоплень.
Бортовий комплекс оборони літака
Винищувачі F-16 RNoAF оснащені вбудованою системою постановки перешкод AN/ALQ-162. У квітні 1998 року Норвегія вирішила придбати пакет модернізації Shadowbox II для AN/ALQ-162. Це збільшило здатність РЕБ блокувати імпульсно-доплерівські радари.
Також норвезькими літаками використовуються пілони Pylon Integrated Dispensing System (PIDS+) компанії Terma, оснащені системою AN/AAR-60 (V) 2 MILDS F.
Озброєння
Стандартне озброєння F-16 RNoAF включало ракети AIM-9L Sidewinder. Але на відміну від інших європейських країн, які замовили новіші версії AIM-9, Норвегія у 2005 році замінила AIM-9L на ракети IRIS-T. Також RNoAF довгий час використовували вже “класичну” AIM-120B. І тільки у 2017 році Державний департамент США ухвалив рішення про можливий продаж Норвегії шістдесяти вдосконалених ракет середньої дальності AIM-120 C-7 "Повітря-повітря" (AMRAAM) орієнтовною вартістю 170 мільйонів доларів.
Оскільки норвезькі F-16 також мали, за задумом, боротися з флотом противника, то в них були інтегровані протикорабельні ракети Penguin Мк3 місцевого виробництва. І це, попри поширене уявлення, єдині європейські F-16, крім грецьких F-16 Block 52, які можуть без доопрацювань нести ПКР. Penguin Мк3 має довжину 3,2 м, діаметр 0,28 м і розмах крила 1 м, важить 370 кг і несе 130-кілограмову боєголовку. Навігація на середній ділянці польоту здійснюється за допомогою інерціальної системи і радіовисотоміра, а остаточне наведення - за допомогою інфрачервоної головки самонаведення. Максимальна дальність польоту понад 55 км.
F-16 RNoAF також використовували бомби з лазерним наведенням, JDAM і SDB.
Нідерланди
Королівські військово-повітряні сили Нідерландів (RNlAF) придбали найбільшу серед чотирьох країн кількість літаків, загалом 213 літаків F-16A/B, але при цьому вони були самими “стандартними”. Нідерланди були однією з чотирьох європейських країн-учасниць програми та однією з країн, яка будувала F-16 на власному виробництві. В результаті скорочення повітряний флот зменшився до 68 літаків F-16A/B Block 15, всі з яких були модернізовані до стандарту MLU. Станом на 2022 в строю залишалось 29 бойових F-16.
Особливості
Бортовий комплекс оборони літака
На відміну від попередніх країн Нідерланди закупили значну кількість - більше сотні, контейнерів РЕБ AN/ALQ-131 і регулярно їх модернізовували. Так у 2016 році Королівські військово-повітряні сили Нідерландів уклали контракт з Northrop Grumman на модернізацію блоків AN/ALQ-131 для свого парку літаків F-16. Компанія виконавець заявила, що ця модернізація надасть AN/ALQ-131 можливості радіоелектронної боротьби літаків п'ятого покоління.
Також використовуються пілони конфігурації Pylon Integrated Dispensing System (PIDS+) компанії Terma, оснащені системою AN/AAR-60 (V) 2 MILDS F.
Підвісні контейнери
У 1983 році на F-16 з 306 ескадрону встановили блоки камер Oldelft Orpheus, які раніше були використовували літаки RF-104G Starfighters. 18 F-16A були модифіковані для розміщення контейнера Orpheus на центральному пілоні фюзеляжу та оснащені радіолокаційним висотоміром і блоком керування для Oldelft Orpheus. Модифіковані F-16 позначалися F-16A(R). Але оскільки після MLU всі літаки стали технічно здатні нести розвідувальний контейнер, то спеціальні модифікації не потрібні. У 1997 році було прийнято рішення про використання системи MARS. Проте було придбано лише 4 контейнери, оскільки було вирішено що це буде лише тимчасове рішення, доки не буде знайдено остаточне. У 2004 році уряд Нідерландів остаточно вирішив, що наступником системи Orpheus стане система Recce-Lite, розроблена та виготовлена ізраїльською компанією Raphael. Загалом планувалось придбати 6 систем загальною вартістю близько 35 мільйонів євро. Система Recce-Lite — це цифрова розвідувальна платформа, яка відрізняється від інших платформ тим, що вона інтегрована в контейнер, не тільки на центральну точку підвіски. Це дозволяє, теоретично, одночасно оснастити літак зброєю, контейнером для розвідки, контейнером для прицілювання та контейнером РЕБ. У цьому випадку F-16 може виконати розвідувальну місію та негайно знищити виявлену ціль за допомогою озброєння на борту, мінімізуючи час між виявленням і знищенням.
Озброєння
Для місій перехоплення нідерландські F-16 були оснащені ракетами AIM-9N, -9L і -9M, які пізніше були замінені на AIM-9x. Ракети AIM-120B використовувалися для перехоплення на більшій дальності. У 2017 році Державний департамент США ухвалив рішення, яким схвалив можливий продаж уряду Нідерландів 26 вдосконалених ракет AIM-120 C-7 середньої дальності класу "повітря-повітря" орієнтовною вартістю 53 мільйони доларів США.
Цікавою особливістю є те, що в разі потреби 312 та 311 ескадрильї RNlAF мали використовувати тактичну ядерну зброю типу B61, наданої США, яка зберігається на їх рідній авіабазі Volkel.
Також використовувалися класичні засоби ураженні повітря-земля - AGM-65, GBU-24, GBU-10, GBU-12, CBU-87, JDAM і SDB.
