Херсон є настільки прекрасним місцем, скільки й багатостраждальним. Провів в ньому з майже два роки він мені став ріднішим за Одесу, та тягне кожного разу все більше до себе. Я не та людина, яка любить драматизувати або перебільшувати ті чи інші ситуації. Головним для мене було, є і буде спокій близьких та рідних людей, оскільки вони і без того завжди хвилювалися за мене. Навіть якщо бачу найбільш неприємну картину в своєму житті, я до неї підходжу з вірою в краще. За останні дні ж (точніше, все сталося за одну добу) спочатку друг потрапив в лікарню з опіками 2-го ступеня в наслідку обстрілу, а інші двоє, чудом не постраждав від цього, двічі ризикували померти від скиду з дрона на Новій Пошті. Утім, чого ще очікувати від пошти, яка знаходиться прямо навпроти Олешок. Ну і не варто забувати, що Херсон це таке місце, де все ж не найкраща ідея наразі ходити в мультикамі й без аптечок.
Власне, як я вже впевнився в процесі написання свого дослідження по темі окупації, часом коли заходить річ про Херсон то якраз люблять драматизувати, граючи на почуттях близьких, підписників і т. д., від чого на душі моїй стає дурно. Не рідко люди панікують від обстрілів десь там, але при цьому знаходять в собі сміливість запитати чи сказати місцевим, які тут прожили окупацію, що вони «колаборанти» не гідні жити в суспільстві приборкуючи пам'ять. Люди, що часто приїжджають в Херсон під гаслами "хочу зрозуміти місто" так і не пробують цього зробити, обмежуючись адреналіном від прильотів. Ми, своїми ж руками, ніби створили штучний образ, в якому місто та люди не нужденні. Створюємо пробіли в історії, натомість регулярно пишучи в соціальних мережах про її відродження. Саме ж місто як винагороджує щирих людей, так і не зможе ніколи прийняти тих, хто популістськи галасує про свій героїзм та обстріли. Одного разу приїжджа людина мене спитала, чи не візьму я її при наступному прильоті поряд до завалів. Утім, найвірнішою відповіддю, як на мене, була і лишається такова, що краще б того нового прильоту ніколи не сталося.
Головним чином Херсон якщо і можна зрозуміти, то виключно розмовляючи з місцевими людьми роками. Дізнаючись локальні історії, трагедії та переживання, саме так ми можемо дізнатися глибоку історію, що таїться навколо нас. Історією, що не обмежується однією-двома лінією розвитку. Як на мене, люди головним чином не слабки і гріховні, або ж такі, що діють виключно в інтересах власної вигоди. Люди здатні вчиняти розважливо без необхідності бути примушеними до цього; за нормальним обставин люди є настільки поміркованими та порядними, наскільки це можливо, і здатні організовувати себе та свої спільноти без потреби сторонніх вказівок (що, зокрема засновується на ґрунтовних дослідженнях багатьох народів, що жили без влади тисячі років). Утім, про що знову ж таки річ, якщо ми можемо побачити це не виключно в етнографічних нотатках, але і просто розмовляючи з людьми прямо сьогодні — людьми, які лишившись без влади знайшли в собі сили за окупації головним чином згуртуватися в допомозі один одному. Зауважу, що це не поодинокі випадки, а такі, що зустрічаються всюди, до куди дотягувалася моя рука з диктофоном. Якщо ви колись опинитеся в Херсоні, не цурайтесь місцевих, які спочатку можуть до вас скептично поставитися (через те, що ви тут не прожили з ними трагедії та часто чуючи від приїжджих якраз погані слова), все зміниться від вашої щирості, яку, сподіваюсь, ви разом з людяністю ще не встигли загубити у вирії подій років. Пройде день, другий, і ось ви вже сидітимете вдома за борщем, гладячи собаку чи кішку місцевої людини, яка хоче поділитися своїми словами з тими, хто хоче їх постаратися зрозуміти та відчути колорит, їхнє місто та часто приховані історії. Не думайте, що спілкування з людьми того не варте, реальний світ поза постами в соц. мережах може вас щиро здивувати. Не варто шукати виключно позитивних подій або драматизувати погані. Не приборкуйте пам'ять, бо ж будь справді гарний чи поганий досвід — вони неодмінна частина нас самих. Та й хай буде благословенним день, що затягнув мене у це болото!
