2006 року українською мовою була видана “Леґендарна Ірландія” ірландської письменниці, мандрівниці та філологині Ейтне Месі. Ця вельми цікава праця є літературним путівникам таємними місцинами Ірландії та легендами, що походять ще з дохристиянських часів панування кельтів.
Продовження подорожі Вілени і Вирослава . Чим обернеться їх ночівля в лісі .
Оповідання-переосмислення легенди, що її розповів Остап Українець у своєму романі "Малхут". Брало участь у літ.конкурсі від Літавиці. Декламувалося на зустрічі Брюту "Грааль" у кнайпі "Купідон" у Києві
Саме ніч завжди несе загрозу не тільки таємничістю, а й тим що саме в цю частину дня усі злі істоти наважуються виходити зі своїх сховів та отримують свою силу. І це час не для благочестивих людей.
Чи дійсно Дід Мороз, на якого кожного року з нетерпінням очікують діти, і є добрим дідусем із сивою бородою, який приносить подарунки? Пропоную розібратися в цьому питанні, спираючись на факти.
Чомусь більшість людей звикла шукати мудрість в грецькій міфології, ігноруючи при цьому інші, як-от скандинавська. Пропоную Вам новий погляд на відомий міф
Продовження подорожі Вілени. Що її очікує на галявині ?Чи зустріне вона Лісовика ?
Продовження подорожі Вілени в чарівному лісі. Куди ж її приведе Вирослав ?
Жак Ле Ґофф — відомий західний медієвіст, який протягом ХХ ст. видав багато видатних робіт, де одна з головних концепцій полягає в довгому Cередньовіччі. Сьогодні ж ми пройдемося по нарисам збірника «Середньовічної уяви», що мене найбільше зацікавили та вразили.
Гробниці та загалом поховання... що ж вони з себе представляють? Часто зустрічається тлумачення, що вони напряму пов'язані зі спадковою аристократією. Утім, читаючи книгу Ґребера та Венґрова запевнився в протилежній точці зору, де все зав'язано на сезонності.
Одинока богиня віщує біль та смуток, очі в темінь озерця, і рукоять зламана в боротьбі з пітьмою, яка ціль її незламна? Знайти того, - хто погляне крізь дзеркало і тінь, міфів мовчазних
Люди сучасності, середньовіччя, або навіть минулого століття — всі думали і сприймали речі по-різному. Утім, що можна сказати точно з приводу сприйняття, так це те, що дивлячись на минуле в нас нема потреби обирати між егалітарним чи ієрархічним початком людської історії.
Коли заходить мова про поширення цінностей по світу в нас автоматом проскакують думки з приводу того, що вони обов'язково приймали комерційну форму. Утім, відсутність уяви не виправданням. В цій вирізці, засновуючись на етнографічних дослідженнях ми побачимо багатість цих шляхів.
Ну що ж, повертаємося до безсмертної [поки] теми, а саме того, як бачили колонізатори чи, наприклад, єзуїти туземців. Зокрема, від яких відповідних звичок по їхньому відношенню варто було б давно відмовитися, побачив ширшу, складнішу картину.
Як Вам ідея, що українці святкували щось на зразок Хелловіну задовго до його появи на Заході? І це не просто вигадки — наші предки мали свої свята й обряди, які дещо нагадують сучасні костюмовані вечірки. Про що йдеться і чи справді Хелловін запозичив ці традиції?
заперечувати вплив грецької мітології на світову культуру даремно, але найголовніша її проблема - вона була записана чоловіками, які оповідали досвіди жінок зі свого боку. тож певної мірою давньогрецька культура доклалась і до формування стереотипних архетипів жінок.
Вівейруш ді Кастру завдяки досвіду та дослідженням амазонських спільнот конструює нове бачення на «популярні» для нас вислови. Людина — це тварина! Скаже модерна людина, попиваючи лавандовий раф в хіпстерському закладі. Ді Кастру пропонує інше: тварина — це людина.
Крізь терени структуралізму та відмову від останнього, на користь сучасного постструктуралізму, Леві-Стросс шукає те, як же зароджуються міфи індіанців, або ж казки, наприклад, колоніальних Французів.
В 1991 році Клод Леві-Стросс випустив роботу «Histoire de lynx», що є синтезом роздумів на тему поширення і властивостей смислового поля, в якому розгортаються міфи. У цій же вирізці автор вказує те, як наука своєрідно повертається до переосмислення міфологій в сучасному світі.
Відгуки і власні твори
