Перепост із тг-каналу “Клуб Дослідників Толкіна”
Дещо про зв'язки Леґендаріуму і фінської "Калевали"
Фінська мітологія постала перед нами в середині ХІХ століття збіркою народних рунічних пісень, які по всій країні збирав і записував енциклопедист Еліас Леннрут. На юного Дж. Р. Р. Толкіна, який ознайомився з нею в університетські часи, вона справила глибоке враження. Одна з найбільших дослідниць творчості Професора Верлін Фліґер вважає, що вплив фінського епосу на письменника був одним із ключових у тому, аби Джон Рональд Руел надихнувся на створення “міфології для Англії” (хоча конкретно цю фразу він ніколи і не казав, але мав на увазі).
Водночас із першими творами, що потім стануть основою Леґендаріуму, як-от вірш “Плавання Еаренділа, Вечірньої Зорі” (про нього на каналі був нарис), протягом 1914-15 рр. Толкін вправлявся у прозі. Це була його адаптація одної з історій “Калевали” про трагічну долю богатиря Куллерво. Більшість толкіністів знають, що ця книга побачила світ в 2015 році в якості окремого видання.
Але цей допис присвячений тому, що Толкін запозичив чи міг запозичити з фінської мітології, тому наведу найбільш яскраві та очевидні порівняння по пунктах:
- В “Калевалі” є магічний предмет під назвою Сампо — млин, що дарує ресурси і (буквально) щастя, який був виготовлений богом-ковалем Ільмаріненом, такий собі аналог Рогу достатку. За нього в усіх 50-ти рунах борються сили добра, зокрема головний герой епосу Вейнемейнен, проти сил зла в особі злої володарки темної країни Похйоли відьми Лоухі. В фіналі “Калевали” Сампо знищується, тому її можна повноцінно співставити із Сильмарилами або Єдиним Перстенем.
- Щодо Ільмарінена, який створив Сампо, то у фінів він є богом-ковалем, як і Ауле в Арді. Зазначу, що порівняти його можна також і з Феанором, враховуючи, що обидва створили предмети, боротьба за які рухає сюжети що там, що там. Та і саме ім'я коваля певно вплинуло на словотвір Толкіна: Ільмарінен і сильмарили, хіба не схоже?
- Якщо продовжити тему персонажів, то доречним буде повернутися до Куллерво. Історія життя цього хлопця (про яку на каналі теж був довгочит) стала основою не лише для однойменної книги, а й для одного з головних сказань Середзем'я — "Дітей Гуріна". Що Куллерво, що Турін завжди прагнули помсти за скривдження своєї сім'ї, обидва були сильними воїнами, несвідомо покохалися зі своїми сестрами і покінчили свої життя стрибком на вістря свого меча. Безперечно, що в історії сина Гуріна чітко прослідковуються паралелі із грецьким Едипом, але саме фінський епос є основним джерелом для "Дітей Гуріна".
Такі порівняння книг Толкіна і "Калевали" можна наводити і знаходити ще і ще, але я гадаю, що цих трьох вистачить для того, аби зрозуміти як сильно на Професора вплинув фінський епос.
Грецька мітологія і Леґендаріум
Напевно, найменш пов’язаною великою європейською міфологією із творчістю Толкіна є давньогрецька. Хоча впливи і запозичення з неї, безперечно, присутні у "Володарі перснів" й інших книгах. Сьогодні ми виділимо ключові спільності (а з ними й моменти, що різняться) грецької і середземської мітологій.
- Одна з ключових історій Професора — падіння Нуменору була прямо запозичена з еллінських переказів про Атлантиду. З дитинства автору снився сон про величезну хвилю, що накриває землю, який явно був "натхненним" Атлантидою, і втілився у Професора як острівне королівство едайнів.
- Можна знаходити багато паралелей між мітами космогонічними (про створення світу). Зверну вашу увагу на історії про виникнення сонця і місяця. Всі ми пам'ятаємо, що першими світилами Арди були, власне, великі світильники Іллуін та Орфал, які знищив Морґот, далі дерева Тельперіон і Лауреліна, які умертвила Унґоліанта за напучуваннями того ж таки Морґота. Після цього валари створили сонце і місяць, керувати якими доручили маярам Арієні та Тіліону. У греків небесні світила теж є богами — Геліос і Селена. І нібито схожа деталь, але у Професора статі богів обернені навпаки.
- Якщо звернутися до інших божеств, то можна знайти численні схожості між грецьким і валарівським пантеоном. Так, Ульмо за своєю сферою впливу цілком відповідає Нептуну, але різниться від нього норовом і характером. А валар-коваль Ауле — Гефесту.
- Щодо сакральних і не дуже місць, то житло Манве і Варди, гору Танікветіл, можна, наприклад, виводити з грецького Олімпу. А сам Валінор дуже схожий на грецький Елісій — еллінську варіацію міту про Блаженні острови, куди потрапляють після смерті герої й інші благочестиві люди. Також обидва знаходяться за морем на заході світу. Приховане місто ельфів Ґондолін і історію його падіння часто порівнюють із долею Трої.
- Продовжуючи тему персонажів, яка тягнеться з допису про "Калевалу", звернімося ще раз до Туріна Турамбара. Як і було написано, окрім фінського Куллерво, на його образ явно вплинув цар Едип. І якщо біографії персонажів не надто перегукуються, то ключовий мотив їхніх історій — фатум, Толкін явно наслідує за грецькою традицією. А, наприклад, історію Берена і Лутієн Професор називав "своєрідною легендою про Орфея навпаки".
- І, наостанок, додамо, що образ одного з головних героїв всієї "Квенти Сильмариліон" ельфа Феанора натхненний грецький Прометеєм, про що пише дослідниця-толкіністка Верлін Фліґер.
Очевидно, що подібні паралелі можна проводити із іншими міфологіями (як ми неодноразово це робили на каналі). Але, напевно, найбільш спільні риси мітів Толкіна і давніх греків це: висока ступінь антропоморфності богів, довершена драматичность і трагічність в літературних обробках відповідних історій, чим інші народи аж в такій мірі похвалитися не можуть.
