Українська Культура

У вечір втомленої середи вперше пішов сніг. Також вперше, я забув вдома пачку запашних цигарок, а купити нову—було якось не комільфо. Хочу також зазначити, що у мене був паскудний настрій, я збирався весь вечір свердлити поглядом пусті келихи чи склянки.

Поговоримо про цікаву, хоча і тригерну тему сьогодення. Важливість відмови від всього російського в нашому медіапросторі. Я буду намагатися оглянути тему з усіх сторін. Тобто, чому «це треба», чому може «не виходити» і що нам «треба робити».

Цей текст я планувала дописати і опублікувати на День Подяки. Але шось пішло не так, тому День Подяки буде сьогодні.

Свята вечеря, пост, колядки… Усе це в кожного з нас асоціюється лише з одним – святкуванням Різдва! Це час дива, народження першої зірки, теплої зустрічі з рідними та смачної куті. Згадаймо Різдвяні традиції? Або, можливо, порівняймо їх із сучасними трендами?

Нам є ким і чим пишатися, і що показати світові! Але першочергово нам самим необхідно вивчити, осягнути, зрозуміти наше життя: хто ж ми? Адже світ знає про наших великих українських особистей більше за нас.

Власне, це так. Інколи складається враження, що українців по-справжньому хвилює єдине питання: мова. Сайт, який ви зараз читаєте, лише підтверджує цю закономірність, хоч це й банально, тупо й нецікаво. Але так є. Чому?

Кожна країна має свою форму політкоректності. І якщо білим американцям має бути соромно за те, що вони білі, то українська політкоректність вимагає відчувати сором за любов до України. Іншими словами, за патріотизм. 23 березня 2011.