СТРАШНО. Де я? Що це за місце? Що зі мною не так? Треба рухатись хоч вперед, хоч назад. В бік. Нічого не виходить. Вдих… Видих… Вдих…. Це все сон. Точно! Сон! - Ні, - знову звучить цей голос, - не сон.

Давайте поговоримо про мальописи. А саме про українські. Відверто кажучи, я не знавець світу коміксів або графічних романів. Особливо, коли мова за наше рідне. Але дещо таки читала. Плюс із задоволенням разом з вами занурюся в цей світ.

Привіт усім. Я тут підготувала цитатник з книги «Село не люди», Люко Дошвар. Ну, знаєте бувають моменти, коли читаєш книгу і тобі подобається якась цитата. Тоді береться блокнот й робляться нотатки, щоб не забути... І в мене накопилося декілька цікавих думок з цього роману.

Ну, що ж… Думаю пора збирати команду на другу сесію. Хто не в курсі – розповідаю. На початку місяця я організувала ігрову сесію «Одне речення»/«Буріме». У нас була невеличка команда і результатом гри стало оповідання «Хто у темряві сидить?».

Давненько я не робила добірки на своєму каналі, тому вирішила знайти щось дійсно цікаве. Вона основана на статті  «Тіні забутих треків» з сайту Привіт. Головна проблема цих пісень, що про них всі забули. Але це наша музична історія про яку варто пам’ятати.

Це продовження допису на тему лячних образів в горрорах. Почнемо ми з бодігоррору. Чим же він лякає? Насправді, все дуже просто...

Сьогодні трохи побалакаємо саме про лячні образи, що зустрічаються в жахах і можуть дійсно, за моєю думкою, налякати. Це не тільки конкретні типи персонажів чи явищ.

Привіт усім! Сьогодні в нас ігрова тематика. Мені спало на думку зробити невеличкий своєрідний список ігор на платформі Steam від українських розробників.

У кожного бувають страхи. Хтось боїться темряви, хтось клоунів, хтось – самотності… А хтось – чистого аркуша. Так, сьогодні в нас звичайні балачки, які нічого не значать. Хоча можуть викликати дискусії.

Сьогодні ми поговоримо про не менш загадкову постать української історії – про Григорія Сковороду. Його життя оповите легендами та міфами.