Люськін диванчик
Моя родина – як святковий сервіз, іноді забуваєш, що він в тебе є, але коли згадуєш і дістаєш на свята – не можеш надивитися, бо такий він гарний.

Моя родина – як святковий сервіз, іноді забуваєш, що він в тебе є, але коли згадуєш і дістаєш на свята – не можеш надивитися, бо такий він гарний.

Ось тільки повернули з асфальту на ґрунт, так одразу й почало з'являтися це відчуття – начебто тягне щось усередині. Ніби якась точка в середині тіла почала тягнути до себе всі м'язи.
Головною метою цієї патріотичної збірки є «відкрити пересічному європейцю душу України. Допомогти збагнути її суть і цінність, як держави з багатющою культурою, складною історією та великими перспективами».

До вибуху залишилося рівно 30 секунд. Джейсон і Роберт дивилися одне на одного з неприхованою зневагою. Подібним чином поводилися дула їхніх пістолетів. Збоку це нагадувало дуель з якогось недолугого вестерну категорії Б.

Виконавши чергове замовлення, я припаркував машину і зайшов до будинку. Ще з дитинства я любив брудну роботу, причому старався виконувати її максимально чисто
Цей текст був написаний для сцени у виставі. Вона показувалася в українських та австрійських театрах як одна з частин більшої вистави. Текст повідає мої особисті думки. Моя асоціація себе з деревом. Як би дивно це не звучало.
Величне місто, де життя колись пульсувало, перетворилося на пустку, де панує вічна тиша та містична смерть. Це історія кохання, зради та помсти. Помсти, яка,здається, вийшла з-під контролю...

Я не впевнений, але здається, у мене є собака. Як всі собаки, він припнятий ланцюгом до сітки, дуже голосно гавкає, порпає землю довкола буди, ніби знає, що поряд війна і готується до кругової оборони...

Його життя вигоріло, лишивши попіл рутини. Вона прийшла з дощем, парасолькою та дивним замовленням. І раптом він згадав, що крім молота, колись тримав у руках ще й пензлик.

Я воїн що прив'язаний до зброї. І мій обов'язок допомагати тому, хто володіє тією зброєю.
Міф про Адама та Єву якось по новому відкрився для мене... Напевно я далеко не перший, хто його переосмислив. Раніше я цього не помічав, але тепер я бачу в ньому глибоке та змістовне розумінням нашими предками того, як саме з'явилась людина розумна.
Кожен з нас колись читав книги про переселенців в інші світи. Але я не прочитала, а мені наснилось. А чи справді наснилось?
- Привіт. Давно на тебе дивлюся, і ти тут дійсно одна. Як таке може бути?

Огіркова банка з душею філософа розповідає таємну історію вашого холодильника. Продукти теж мають почуття, особливо коли на них наклеєно червоний цінник.

Нігтями вона дерла складку на животі. Їй хотілось зробити щось таке... щоб мозок зрозумів як погано їсти!

Ностальгія мого вчорашнього вечора трансформувалася у цю історію... в якій все таки є дещиця правди та спогадів.

Читаю, перекладаю, зрідка пишу
Мисткиня