Коротке Оповідання

СТРАШНО. Де я? Що це за місце? Що зі мною не так? Треба рухатись хоч вперед, хоч назад. В бік. Нічого не виходить. Вдих… Видих… Вдих…. Це все сон. Точно! Сон! - Ні, - знову звучить цей голос, - не сон.

Історія про двох українців, яких поділяє мова, переконання, але поєднує любов до України Один демонструє гучний патріотизм і зневагу до чужих, інший робить складний вибір та діє Випробування війною й життям розкриють справжні обличчя героїв та покажуть, хто свій, а хто — чужий

Здається, в мене остаточно поїхав дах — биту годину витріщаюся на Ксюшу й не можу зосередитися на роботі. От і настала, схоже, горезвісна «клініка» самотності. Може, кави випити, щоб трохи підбадьоритися та хоч якось переключитися?

Це не твоя провина. Коротка замальовка. Можливо, буде продовження.

Колишніх курців не буває?

Ми не їли декілька днів. Але нам потрібно йти. Йти так далеко, щоб нас не знайшли. Сіра земля. Така плоска, гладенька і тільки десь там пагорби та гори. Сіра земля з плямами снігу.

Це коротка історія з життя моїх героїнь — про те, як, здавалось би, дрібне питання виявляється обіцянкою, значущість якої жодна з них не усвідомлювала. Цей епізод — не просто про дозвіл носити чиєсь прізвище, а про дозвіл стати важливою частиною чужого життя.

Мабуть, не варто заводити відносини з тією, котра не любить книги... коли в мене є така одержимість.

Молода та самотня жінка живе зі своїм батьком-алкоголіком, її життя це тягучий кошмар з якого вона бачить лише один вихід. Оповідання брало участь у конкурсі "Кошмар триває"

Поки він, широко розкинувшись на ліжку, охоплений приємною слабкістю, насолоджувався короткими митями душевної легкості, вона, скрутившись біля нього калачиком, нишпорила руками в складках зім'ятої в ногах шовкової ковдри.