Коротке Оповідання

- Привіт. Давно на тебе дивлюся, і ти тут дійсно одна. Як таке може бути?

Огіркова банка з душею філософа розповідає таємну історію вашого холодильника. Продукти теж мають почуття, особливо коли на них наклеєно червоний цінник.

Кажуть, зірки бояться світанку.

Нігтями вона дерла складку на животі. Їй хотілось зробити щось таке... щоб мозок зрозумів як погано їсти!

Ностальгія мого вчорашнього вечора трансформувалася у цю історію... в якій все таки є дещиця правди та спогадів.

СТРАШНО. Де я? Що це за місце? Що зі мною не так? Треба рухатись хоч вперед, хоч назад. В бік. Нічого не виходить. Вдих… Видих… Вдих…. Це все сон. Точно! Сон! - Ні, - знову звучить цей голос, - не сон.

Історія про двох українців, яких поділяє мова, переконання, але поєднує любов до України Один демонструє гучний патріотизм і зневагу до чужих, інший робить складний вибір та діє Випробування війною й життям розкриють справжні обличчя героїв та покажуть, хто свій, а хто — чужий

Здається, в мене остаточно поїхав дах — биту годину витріщаюся на Ксюшу й не можу зосередитися на роботі. От і настала, схоже, горезвісна «клініка» самотності. Може, кави випити, щоб трохи підбадьоритися та хоч якось переключитися?

Це не твоя провина. Коротка замальовка. Можливо, буде продовження.

Колишніх курців не буває?

Ми не їли декілька днів. Але нам потрібно йти. Йти так далеко, щоб нас не знайшли. Сіра земля. Така плоска, гладенька і тільки десь там пагорби та гори. Сіра земля з плямами снігу.

Це коротка історія з життя моїх героїнь — про те, як, здавалось би, дрібне питання виявляється обіцянкою, значущість якої жодна з них не усвідомлювала. Цей епізод — не просто про дозвіл носити чиєсь прізвище, а про дозвіл стати важливою частиною чужого життя.

Мабуть, не варто заводити відносини з тією, котра не любить книги... коли в мене є така одержимість.