Сьогодні в нас буде ще один різновид огляду. Чи знаєте ви таку платформу як "Друкарня"? Це український проєкт, де люди можуть писати все що завгодно і про що завгодно. І тут доволі багатенько є письменників різного плану й майстерності.
Селеста повільно плелася вулицею крізь активний натовп, ковзаючи похмурим поглядом по чужих обличчях. Однакові. Всі з часом стали для неї абсолютно однакові.
Ви не уявляєте, яким убивчим може бути Сонце. Нічого, скоро дізнаєтесь.
Тренувальне коротке оповідання Клубу Авторських Пригод. Імпровізація на тему, згенеровану фантазією капітана Блейза. Завдання: Напишіть історію про світлину, що відображає минуле й майбутнє
Тренувальне коротке оповідання Клубу Авторських Пригод. Імпровізація на тему, згенеровану фантазією капітана Блейза. Завдання: Напишіть історію, в якій герої зрозуміли, що повинні прийняти важливе рішення за допомогою простої гри
Я б побажав зникнути, розчинитись у нічному місті. Стати шлейфом блядського парфуму, свистом стертих покришок таксі, звуком падаючого на землю недопалка, звуком відчинених дверей, тихим стогоном зі спальні.
У дитинстві їхня чотирикімнатна квартира була часто заповнена людьми. Окремі миттєвості ранніх років життя настільки врізалися в пам'ять, що іноді мимоволі виринали у свідомості яскравими, обпалюючими душу картинками.
( як соціальна маска приростає до обличчя )
Дім поводив себе на диво тихо. Якби чудовисько, що прикидалось ним, могло хворіти, Сем би неодмінно запідозрила застуду, але такого з ним не траплялось ніколи. Сем здригнулась від думки про можливе лікування надприродної істоти самотужки.
Уявити лишень: весь цей світ – її сховок. Байдуже, що холодний і темний – наступної миті навколо неї обертаються величні гори і глибокі океани, визирають із пустки і ховаються знов.
Далечінь мала багато назв, але офіційною була лише одна – Блекхем. Місцина, що захована серед боліт і чудернацьких отруйних рослин, тихий закуток для утікачів і грішників, розташований на краю мапи; містечко тим не менш активно розвивалося.
На залізничній станції "Strawberry fields" прибуття потягу очікувала лише одна людина. Це був стрункий високий чоловік середнього віку, вбраний у чорний піджак, білу сорочку і темно-блакитні джинси.
– А ліжко велике? Достатньо м'яке, достатньо тверде? – запитував старезний кремезний дядько, чий лоб перестрів немало низьких стель.
Цей тричі проклятий будинок на розі вулиць Рігбі та Елеонор – а хоч би всі чорти його забрали із собою прямісінько у пекло! – знов знущався над сусідами. Щоночі вирувала в ньому чортівня якась: і верески, і зойки, й дивні тіні, птахи якісь злітались, що ті мухи бісові на мед.
– Всім зберігати спокій – це пограбування! – пролунало зненацька опівночі і в ту ж мить закритий паб "Шалений медоїд" поринув у тишу.
Меггі Белл кличе Містера Капелюха, тому що їй дуже сумно. У руках вона тримає коробку, де раніше спав її улюбленець, але сьогодні вдень Сера Хом'яка поховали під трояндовим кущем.
Зірки неначе навмисно сховались, аби зробити небо ще темнішим, та і місяць геть зослабив своє бліде світло. В таку ніч випадковий мандрівник нізащо не знайшов би шлях серед цих потворних кущів і химерних дерев до Неймовірно Зловісного Саду Гріхів та Інших Неподобств.
Письменник / Трохи artist
