Казки Нескінченності та Безпочатковості (2)
Дівчина, яка одного разу чула соловейка у листопаді, здогадалась, що то був не простий пташка, а чарівний. Вона вирішила, що тільки чарівні птахи і тварини і люди варті того, щоб їх шукати...
Дівчина, яка одного разу чула соловейка у листопаді, здогадалась, що то був не простий пташка, а чарівний. Вона вирішила, що тільки чарівні птахи і тварини і люди варті того, щоб їх шукати...
"Так, як вони" — історія про дівчину, яка керує родинною кав'ярнею та вірить, що це місце прокляте. У відчаї вона робить небезпечний крок, сподіваючись уникнути долі своїх предків. Чи зможе вона вирватися з пастки спадкових нещасть?
Ми сиділи на платформі й чекали електричку, яка прибуде ще нескоро. Вона куталася у довжелезного светра, замотавши навколо мокрої голови “чалму” з декількох футболок, аби не простити на вітрі.
Раніше всі жили у мирі та злагоді. Декого це дратувало, і він пішов до слона. Ти, каже, слон, великий і могутній. Слон подивився навкруги прискіпливо, зважив все ретельно і одповів – неправда, які всі, такий і я. Ні, слона не підманути, зрозумів Дехто. І пішов до тигра...
Про когнітивні особливості Homo Pseudosapiens наприкінці другого початку третього тисячоліття їхньої ери.
Знетемнення - це коли темна істота перетворюється на світлу. Темні істоти мають уникати цього, щоб лишатися самими собою. Вашій увазі - мініатюра з конкурсу від фензіну "Підвал" на тему "Бійся Знетемнення".
Історія хлопця, що поринув у свої ностальгічні спогади про еротичний романтизм своєї молодості, приправлена містичними елементами.
Це оповідання створене в межах мого челенджу написати оповідання в кожному жанрі фантастики. Це була спроба в жанр ретро футуризму.
Ніч. Маленький, загублений в лісі хутір давно заснув і тільки я, зморений теплом печі, намагаюсь боротися з дрімотою. Сьогодні першим снігом прийшла зима.
Івана розбудив далекий гудок паротяга. Відкрив очі. З вікон текла тривожна темінь, наповнювала кімнату. «Знову», з жахом та ледь жевріючою надією подумав він.
А коли настане час, запросіть друзів, запалиліть свічки й в м'яких, зручних кріслах розпочиніть знайомство з Феєю.
Іншими очима дивився на поле, що розкинулось між двома масивами лісу, і мені здавалося, що переді мною колихається трав'яне море, а над ним літають тисячі яскраво-червоних метеликів. На душі стало так тепло, і щемливий смуток наповнив мене.
Якось, одного ясного дня кінця літа, ви підете за грибами в ліс, навіть не підозрюючи, що саме цього разу до вас прийде відчуття гармонії.
Я прокинувся без голови посеред темного лісу. Місяць вихоплював клаптики землі між чорних стовбурів древніх дубів. Мої руки липкі від крові, на пальцях подекуди зірвані нігті. Обіля мене на колінах молиться монахиня Церкви Апокаліпсису.
Описую сновидіння.