Настка зникає в урочищі Борок, де тіні розстріляних оживають у тумані. Ліс відкриває їй видіння минулого й небезпеку, що насувається. Їй дано силу пам’яті, яку вона має передати живим.
Марія повертається в бабусин дім, щоб продати його, але хата виявляється живою. У її стінах живуть тіні роду, пам’ять про війни й зниклих. Дім шукає тих, хто йому належить, і не відпускає обраних. Марія розуміє: втекти від пам’яті неможливо.....
Ми вже ознайомилися з верхівкою айсберга «життя Еда та Лоррейн Воррен», але настав час опускатися значно нижче. Як Воррени причетні до стереотипів у горорах та чому навіть Джейкоб із «Сутінок» виглядає більш солідно, ніж вервольф з історій найвідоміших демонологів світу?
З 2013-го ми раз на рік-два йдемо на нові частини «Закляття», де на екрані — закохані мисливці на привидів Ед і Лоррейн Воррени та плашка «засновано на реальних подіях». Але до чого тут смерті від тиктоків про ляльку Анабель й чому франшиза романтизує тих, кому давно не вірять?
Споглядати сонячних зайчиків. На сходах зустріти розбите дзеркало. В пустелі безнадійно шукати. Згадати безтурботне дитинство.
Всім читачам та слухачам привіт! Сьогодні я вам покажу історію, яка сталася з двома тінями, яких я зустрів на вулиці, коли йшов до магазину. Одна тінь належала молодому хлопцю, а інша — старцю. Вони поводилися між собою як товариші, і це мене здивувало....
Я все життя бачив те, чого не бачили інші. І завжди мовчав… аж поки не зрозумів: мовчання теж має ціну. Ця історія – мій перший крок у світ, де межі стираються, а папір пам’ятає більше, ніж слова.
Ліс дихав ніччю. Тиша була настільки густою, що кожен її крок луною розчинявся між деревами. Еліара не пам’ятала, навіщо сюди зайшла. Пам’ятала тільки білий диск місяця над головою — надто яскравий, майже хворобливий.
Футбол, магія та Дніпро — повість про віру, яка сильніша за смерть. Місто, де грають не лише за м’яч, а й за душу. Несподівані герої, гумор і глибина. Новий погляд на спорт як боротьбу світла й тіні.
«Джонатан Стрендж і містер Норрел» Сюзанни Кларк, роман що захоплює с перших рядків й не відпускає до самого фіналу.
П’яте оповідання з циклу «Дніпро — місто дивовижностей». Є історії, які не пишуться — їх нашіптують на камені. Це — одна з них. Від капищ Русі до вокзалу Дніпра, від угоди з безіменною до голосу, що тримає світ. Тут немає героїв — лише ті, хто погодились бути носіями Слова.
Твоє волосся заквітчали білим. Вбрали у сукню, вишиту червоними маками. Співали пісень та називали Подоляночкою. Ти не хотіла...
ХХ ст.: Ворожки на базарах → ХХІ ст.: Онлайн-гадання → 2025 р.: Таро в АТБ. Ця еволюція — ключ до розуміння сучасних соціальних трендів.
У 2023 році антропологи з Київського університету опублікували дослідження: 82% опитаних уявляють привидів у старовинному одязі, лише 5% — у сучасному. Це не випадковість, а результат століть культурної еволюції.
Марта приїхала до села, якого не було на жодній сучасній мапі. Потяг зупинився на платформі без назви, попередньо зменшивши хід, наче вагався, чи варто зупинятись зовсім. Вийшла вона одна, у пальті, що мало запах попередньої осені, і з валізою, в яку вмістилось усе її "після".
Перетвори технічні збої на мистецтво! Спільнота створює "духів" технологій — від Wi-Fi-привидів до духів зламаних ноутбуків.
Молода та самотня жінка живе зі своїм батьком-алкоголіком, її життя це тягучий кошмар з якого вона бачить лише один вихід. Оповідання брало участь у конкурсі "Кошмар триває"
Завершальна частина готично-містичного детективу. Розділ 10, в якому, щоб бачити темряву — очі не потрібні.
Продовження готично-містичного детективу. Розділ 9. Інтерлюдія, в якій говорить той, хто мовчав раніше. Далі буде...
