Казка виявляється правдою.
Диявол існує. Бог існує.
І оскільки ми люди, наша доля залежить від того, кого ми обираємо наслідувати.
Із 2013 ми стабільно, раз на рік чи два, йдемо у кінотеатр на чергову частину «Закляття», «Анабель», «Монахині» та далі за списком. Там нас з екранів зустрічають шалено закохані дослідники паранормального Ед і Лоррейн Воррени та плашка «засноване на реальних подіях». Але до чого тут смерті після зйомок тиктоків про ляльку Анабель, скільки з цих «реальних» подій справді реальні і як так вийшло, що всесвітньо відома франшиза романтизує тих, кому вже давно ніхто не вірить.
Франшиза «Закляття» нараховує 8 фільмів, останній з яких вийшов цього року. Кожна стрічка розказує нам нову паранормальну історію, що сталася в реальному житті: тут і прокляті ляльки, і полтергейсти, і зачаровані будинки. Єдине, що об’єднує всі ці стрічки — це причетність до найвідомішої пари дослідників надприроднього: демонолога Еда та медіума Лоррейн Ворренів.
Воррени 50 років досліджували паранормальні явища — на їхню долю припали одні з найголосніших випадків, коли «ця містична сила» тм проявлялася у світі людей. І тут постає перше питання: це ці містичні явища зробили Ворренів відомими, чи Воррени розкрутили ці випадки до слави світового масштабу?
«Протягом останніх 50 років релігійні авторитети постійно зверталися до Еда та Лоррейн, аби стримати найжахливіші спалахи диявольських явищ у країні. Якщо не було нікого, хто би вислухав чи допоміг, люди йшли до Ворренів.
Воррени присвятили своє життя дослідженню надприродного, щоб допомогти людям краще зрозуміти «той бік» і водночас принести спокій сім’ям, яких це торкнулося. Робота, яку вони виконували, та події, з якими вони стикалися, є справді вражаючими.
Випадки, які вони задокументували, разом із реліквіями та артефактами, які вони зібрали, вважаються найпотужнішими зв’язками між людським світом і світом духів», — ідеться на сайті Асоціації психічних розслідувань нової Англії. До речі, цю Асоціацію Воррени започаткували ще у 1952 році, і вона по цей день продовжує справу подружжя (в перервах між організацією окультистських івентів).
У газеті «The morning call» 8 листопада 1991 року вийшов невеликий репортаж про лекцію Ворренів в університеті Куцтаун у якому водилися привиди (за словами Лоррейн Воррен). Лекцію відвідало 800 людей, серед яких був детектив та священнослужителі. Дослідники розповідали про пережиті кейси, вмикали записи екзорцизмів, закликали не грати зі спіритичними дошками та не записувати відтворені «голоси Сатани»: з рештою, декілька студентів не витримали та з жахом покинули лекцію.
Дослідники також наголошували, що попри докази існування демонічних сил, «усі, хто вірить у Бога, може проєктувати навколо себе захисний щит». Попри це, за словами Еда, щит не захищає від страху: за його словами, після того, як він побачив екзорцизм фермера в 1985 році, у нього стався серцевий напад і він потрапив у реанімацію на 10 днів.
Справи Ворренів дійсно залишили безпрецедентний слід в поп-культурі — можливо, один з найбільших. Артефактів та реліквій з їхніх розслідувань вистачило на цілий Музей окультизму, який подружжя відкрило у власному будинку і який існує досі. Але з чого все починалось?
Початок: як проникнути в чужий дім маючи лише аркуш паперу та олівець
Ед та Лоррейн познайомились у далекому 1944 році: юнак працював у театрі, куди часто приходила Лоррейн з матір’ю. Одружились молоді люди вже в 1945 році, після того, як корабель, на якому Ед служив, потонув. Як ви можете зрозуміти, хлопець зміг врятуватися із судна.
У 1951 році в молодих людей народжується донька Джуді — її ви теж бачили у вищезгаданих фільмах. У тому ж році Ед вступає до художньої школи, де постійно малює будинки з привидами. Деякий час подружжя їздить по США, продаючи ці картини.
«Інтерес Еда до паранормального виходив далеко за межі його картин і малюнків. Щоразу, коли він чув про будівлю, в якій нібито водяться привиди, він разом із Лоррейн (яка тоді була скептично налаштована) вирушав на місце, аби провести розслідування.
Ед ставав на вулиці й робив замальовку будинку, а потім підходив до власників із цією замальовкою як дружнім жестом, щоб отримати запрошення зайти всередину.
І це спрацьовувало».
У 1952 Воррени створюють Асоціацію психічних розслідувань нової Англії. І тоді ж з’являється вона
Анабель
Якщо ви не чули ім’я цієї ляльки, то ймовірніше за все останні 20 років жили в лісі без інтернету. Саме це паранормальне розслідування зробило Ворренів відомими та принесло їм тисячі доларів завдяки однойменній стрічці.
За історією, яку розповідали самі Воррени, у 1970 році одна жінка купила для своєї дорослої доньки в подарунок ляльку Енн у комісійному магазині. Через деякий час Донна (донька жінки), та її сусідка по квартирі почали помічати дещо дивне: лялька постійно змінювала положення тіла та наче переміщалась по дому. Більше того, через певний час у квартирі почали з’являтися записки з проханнями про допомогу. Записки були написані на пергаменті, якого в будинку не було.
Дівчата місяць це терпіли, а потім викликали медіума, який розповів їм, що в ляльку Енн вселилась душа дівчинки Анабель, яка раніше жила на цій території, але її вбили ще зовсім юною. «Анабель» нібито прив’язалась до дівчат і попросила дозволу залишитися, адже відчувала, що тут її можуть любити. Донну та Енджі це розчулило, і вони дозволили духу залишитися.
І тут починається плот твіст: Анабель, яка так благала залишитися, почала нападати на друга дівчат, який наполягав, що її потрібно викинути. Одного разу лялька навіть подряпала Лу, проте подряпини зникли через день.
З рештою, Донна звернулась до церкви, а церква — до Ворренів. Ед та Лоррейн провели розслідування, і дійшли до висновку, що в ляльці живе не дівчинка, а демонічна сутність, яка хотіла вселитись у людину. Дослідники забрали ляльку, а священник провів очищення квартири, аби «наповнити її силою позитиву та Бога».
За словами Ворренів, лялька намагалась їх вбити, поки вони їхали додому: машину постійно заносило, неодноразово виникав ризик аварії. Це тривало допоки Ед не облив ляльку святою водою. Удома у Ворренів лялька продовжувала безчинства, і навіть ледь не вбила священника, який сказав їй «ти всього лиш іграшка, ти нічого мені не зробиш». З рештою, Ед та Лоррейн зробили спеціальний освячений скляний футляр, який стримує Анабель, і по цей день вона знаходиться в Музеї окультизму, створеному Ворренами. Проте це не останні смерті, які виникли, нібито, через ляльку, але про них трохи пізніше.
Чи правдива ця історія? Складно сказати, адже нікому з нас не довелося брати участь в екзорцизмі разом з Ворренами, але проаналізуймо ту інформацію, яка в нас є.
Із перших недоліків: офіційна хронологія стверджує, що ця історія почалась у 1968 році, хоча самі Воррени та очевидці наголошують, що все відбулось у 1970.
Діяльність Ворренів завжди викликала питання: навіть автор вищезгаданого репортажу з університету Куцтауну ставив під сумнів реальність слів Лоррейн:
«Лоррейн Воррен попросила привида постукати, якщо він її чує. Було незрозуміло, той тихий шкрябаючий звук — це стукіт, чи просто типовий звук для старої будівлі».
Попри це, кейс з Анабель можна вважати ледь не найбільш неоднозначним та реалістичним з усіх справ Ворренів, оскільки реальні герої цієї події впевнені, що вся ця містика справді була (хай і не в таких масштабах, як у фільмі).
Ми не хочемо знецінювати досвід героїв, проте не можемо не відзначити, що вони пізніше випустили і власні книги про Анабель — тобто, історія ляльки має великий комерційний інтерес.
Окрім того, журналісти неодноразово підмічали, що в серіалі «Сутінкова зона» (почав виходити в 1959 році) був епізод, присвячений живій ляльці та героїні на ім’я Анабель.
Воррени стверджували, що ще двоє жертв Анабель — хлопець та дівчина, які дражнили ляльку в музеї. За історією самого подружжя, молоді люди насміхалися над лялькою і дорогою додому, унаслідок чого хлопець втратив керування мотоциклом. Юнак загинув на місці, дівчина ж провела у лікарні більше ніж рік.
Проте, як для такої небезпечної ляльки, Анабель більш ніж виїзна. Перескочимо трохи наперед, у часи, коли Ед та Лоррейн вже померли. У 2018-19 році у музею почалися проблеми, оскільки він, фактично, знаходиться в житловому приміщенні, не розрахованому на такий потік людей. Сусіди скаржилися на постійне сміття, купу незнайомців, які шастають дворами та інші наслідки популярності будинку Ворренів по сусідству.
З рештою, донька Ворренів Джуді та її чоловік Тоні оголосили, що продадуть будинок Ворренів, а всі артефакти звідти здадуть новим власникам дому в оренду на п’ять років, поки будуть тривати пошуки більш підходящого місця для музею.
«Елтон Касті та його хороший друг Метт Райф куплять будинок. Вони відкриють його як Airbnb, орієнтований на паранормальних гостей — ті зможуть залишитися на ніч і розслідувати будинок з привидами.
Хлопці також запропонували таке: вони ОРЕНДУВАТИМУТЬ артефакти в Джуді та мене за певну плату. Потім вони знайдуть підходяще місце, щоб відкрити МУЗЕЙ у майбутньому — зберігати наші артефакти та проводити тури».
Таким чином будинок потрапив у руки коміка Метта Райфа та дослідника паранормального з ТикТоку Елтона Касті.
Проте в травні цього року почали ширитися чутки, що лялька зникла з музею. З часом директор Асоціації психічних розслідувань нової Англії та зять Ворренів, Тоні Спера (його ви бачили в останньому «Заклятті» до речі) заявив, що Анабель не зникала.
«Ми взяли ляльку в коротке турне на кілька місяців, аби прихильники паранормального могли побачити справжню Аннабель», — розповів він. І хоча ляльку возили в контейнері, погодьтеся, дуже зневажливе ставлення до ляльки, яка, нібито, може вбити за жарт.
Більше того, є дані, що сама Лоррейн стверджувала, нібито ляльку не можна переміщувати. Інший дослідник паранормального, який працював Убером для Анабель Райан Б’юелл, спростував ці слова, зазначивши, що Воррени і самі возили проклятий артефакт на лекції. То хто ж, з рештою, правий? Вирішувати вам, але ми схиляємося до того, що якби Анабель справді вміла творити демонічне зло, навряд чи б її відправили в турне Америкою у скляному футлярі. Самі подумайте — що робити, якщо контейнер розіб’ється? Древне зло ж вирветься на волю і нам доведеться дивитись нові частини «Закляття» до пенсії.
«Лялька ніколи не залишалася поза нашим полем зору чи контролем. Члени моєї команди постійно стежили, щоби вона була надійно закріплена й під охороною. Ми також подорожували з католицьким священником, щоб забезпечити безпеку для публіки. Священник регулярно благословляв ляльку (у її захисному контейнері), використовуючи обрядові молитви зв’язування», — коментує Тоні Спера.
Але і тут трапляється неочікуваний плот твіст — Ден Рівера, один з чуваків, який возив Анабель штатами та знімав з нею тиктоки, раптово помер у липні 2025 року у віці 54 років. Сталося це в Пенсильванії, прямо під час туру.
Причина смерті Рівери невідома, проте поліція наголосила, що в готелі, в якому чоловік помер, не було поміченого нічого підозрілого. Асоціація психічних розслідувань нової Англії обмежилася виключно співчуттями щодо смерті Рівери. Їх можна зрозуміти, адже ситуація неоднозначна: заявити, що чоловік помер через Анабель, означає підтвердити, що возити ляльку країною небезпечно, а відмовитися від цієї версії означає прямим текстом сказати: «ми і самі не віримо в паранормальне».
Якщо ви вже встигли налякатися, видихайте. 4 вересня стало відомо, що Рівера помер через серцевий напад. Зазначається, що він і так мав проблеми з серцем, а під час смерті Анабель не було в його кімнаті.
Одна з найвідоміших критичних думок про Анабель належить дослідниці та скептику Шерон Гілл. У своїй статті «The Warrens: Sorting the truth from the Hollywood myth» вона наголошує, що під час своїх розслідувань Воррени більше займалися рекламою, ніж вивченням паранормального. Вона наголошує, що більшість їхніх кейсів не мали доказів та свідків, і все, що нам відомо, базується на словах та свідченнях самих Ворренів.
У випадку з Анабель ситуація трохи інша, адже, як ми згадували, учасники самі підтвердили, що містика була, хай і не голівудських масштабів. Проте до цього складно ставитися без скептицизму, враховуючи, що герої і самі почали заробляти на цій історії завдяки книжкам та фільмам.
Найбільший же вклад у дослідження діяльності Ворренів зробила Спільнота скептиків нової Англії (як ви розумієте, нова Англія не дружить з оригінальними назвами).
«Як регіональна скептична організація, ми взялися дослідити місцеві твердження про паранормальні явища. Ми хотіли оцінити феномен привидів (у широкому сенсі — усі види духовних проявів) і з’ясувати, чи є хоч якісь докази, які б підтверджували існування цього явища. У темі привидів Воррени — одні з найвідоміших «експертів», і вони місцеві, тож ми вирішили дослідити їхню діяльність. До того ж, вони стверджують, що мають наукові докази існування привидів — тож це звучить як перевірюване твердження, яке варто розслідувати. Те, що ми зрештою побачили, — це приємна пара, дійсно щирі люди, але жодних переконливих доказів. А точніше — було море «доказів», але жоден із них не витримував навіть мінімальної наукової перевірки».
Стівен Новела, Перрі ДеАнджеліс Та Боб Новела відвідали музей Ворренів, і зробили наступні висновки:
«Наше розслідування почалося з екскурсії музеєм Ворренів, розташованим в їхньому підвалі, який вони називають «найбільш одержимим місцем у Коннектикуті». Уже після перших хвилин спілкування з Едом і Лоррейн стало ясно дві речі:
по-перше, вони щирі — справді вірять у те, що говорять;
по-друге, доказів на підтвердження своїх переконань у них майже немає.
Натомість історій — безліч. Під час першого візиту, а також п’ятигодинного інтерв’ю після нього, ми почули десятки історій Ворренів. Але, як би вони не запевняли у протилежному, історії — це не докази».
До речі, ви і самі можете оцінити, наскільки реалістично виглядають артефакти у музеї Ворренів, подивившись це відео. Особиста думка авторки — це більше схоже на Геловінський магазин з дешевим декором.
Дослідники додали, що Воррени заборонили торкатися предметів у музеї, і наголосили, що якщо це випадково станеться, необхідно буде пройти очистку аури.
До речі, тримайте кілька порад від Еда: завжди носіть із собою пляшечку святої води, щоб відганяти сутності; якщо одержима людина дивиться вам в очі — ніколи не відводьте погляд першими, бо це знак слабкості.
За словами дослідників, більшість фотодоказів були просто плямами на плівці (це може бути спалах, дифракація світла, посторонні предмети та ін.). Цікавим був і аналіз науковцями відеодоказів Ворренів: Ед показав чоловікам відео з «Білою Леді» на цвинтарі Юніон в Істоні. На відео, нібито, видно білу людську фігуру, що рухається за надгробками.
«Як і відео НЛО, Бегфута чи чудовиська Лох-Несс, фігура розташована так, що можна розпізнати лише форму, але не деталі, які дозволили б однозначно ідентифікувати її. Ед Воррен не проводив наукового аналізу цього відео і не дозволяє робити це іншим», — йдеться у фінальному аналізі.
На іншому відео Ворренів був чоловік, який «дематеріалізується». Камера була встановлена в їдальні вночі під час одного з розслідувань. На записі молодий чоловік заходить у кімнату, чеше голову і зникає. Одразу після цього на вікні з’являється «світло від духа».
«Ми передали касету професіоналам із HB Group для детального аналізу. Висновок експертів:
· Відео містить ефект стирання кадру. Камера зупинила запис на останньому кадрі людини, а відновила його через кілька секунд, коли вона вже була поза кадром.
· Світлову пляму, що з’являється після «зникнення», експерт пояснює відображенням фар автомобіля у вікні».
Наголошується, що люди на відео та причетні не знали про цю подію, поки не переглянули запис наступного дня.
Таким чином, Спільнота скептиків нової Англії звинуватила Ворренів у антинауковості їхньої діяльності.
До речі, на відміну від організації Ворренів, Спільнота скептиків нової Англії більше не діє, проте автори створили інші проєкти, також присвячені науці та скептицизму.
Ви можете вірити чи не вірити скептикам, зокрема таким далеким від нас. Зрозуміло, що вони зацікавлені в спростуванні будь-чого, що скажуть Воррени, тому до їхніх показань теж варто ставитися обережно. Проте свідчення, які спростовують діяльність Еда та Лоррейн, давали і безпосередньо причетні до їхніх розслідувань люди, але про це вже у наступній частині.
Не переключайтесь — у наступному розділі поговоримо про той самий Амітівіль, порівняємо кіношних Ворренів зі справжніми та дізнаємось, як Еду та Лоррейн вдалося знайти справжнього Джейкоба з «Сутінок».
Доєднуйтеся до наших соц. мереж: Telegram та Instagram — там на вас чекає ще більше смачного контенту!
