Історія створення
Дрю Генкок — режисер фільму — захотів якось зняти фільм про те, наскільки хріново чоловіки поводяться з жінками в стосунках. Можна було б створити чергову соціальну драму, але Дрю такий підхід не влаштовував: показувати треба було без прикрас, тому він вирішив зафільмувати справжній горор з кров’ю, кишками та нарцисом, якому так хочеться врізати через екран.
За словами самого режисера, першочергово історія повинна була б бути набагато прозаїчнішою, однак після прочитання сценарію редакторами, режисер наважився на кардинальну зміну мотивацій головних героїв. Так історія про божевільного робота перетворилась на трилер, де робот — найбільш людяний персонаж стрічки.
Увесь сюжет крутиться довкола Джоша — посереднього в усьому юнака — та його дівчини Айріс. Після ряду подій остання дізнається, що вона всього лише штучний компаньйон — (секс)робот, якого Джош взяв в оренду.
Зображення аб’юзу на прикладах конкретних сцен
Майже кожна сцена фільму висвітлює найчастіше присутні в аб’юзивних стосунках явища. Спробуємо “прочитати” кожну ключову сцену та обговоримо їхній зміст, разом з тим намагаючись проаналізувати задум творця фільму.
Розпочинається стрічка з того, що головний герой Джош привозить свою дівчину Айріс на вихідні в заміський будинок, в якому на них вже чекають кілька його друзів. При першому перегляді фільму ця сцена здаватиметься звичною, і тільки уважні глядачі помітять, що не всі друзі Джоша ставляться до Айріс привітно.
Насправді ця сцена показує справжнє ставлення Джоша до Айріс: юнак вже розповів своїм друзям про природу дівчини, а також підтримав їх у ставленні до неї як до тимчасово об’єкту для задоволення — іграшки.
Дуже часто аб’юзери зневажливо відгукуються про своїх жертв, принижують їх або ігнорують їх цінність, коли спілкуються зі своїми близькими. Це пов’язано з тим, що аб’юзер завжди намагається використати жертву, як своєрідний трамплін для підняття своєї власної цінності. Йому важливо продемонструвати, що його партнер — ніщо на його фоні. Таким чином аб’юзер демонструє свою владу над жертвою, а також переконується в тому, що при можливій зустрічі друзі кривдника не стануть на бік потерпілої та не зацікавляться в ній більше, ніж в ньому самому.
Під час сцени у їдальні, де всі персонажі ведуть розмови на різні теми, Айріс ділиться історією їхнього з Джошем знайомства. Насичена емоціями, дівчина зізнається, що це був найщасливіший момент її життя, а також підкреслює свою сильну любов до парубка.
Джош мовчить, демонструючи легку розгубленість, коли всі дивляться на дівчину з насмішкою. Як аб’юзер, Джош не може допустити, щоб йому довелось відкрито виразити почуття до Айріс в присутності інших людей. Разом з тим він усвідомлює, що Айріс все ще потрібна йому як жертва, тож відкрито заперечити їй він також не намагається, обираючи триматися осторонь під час обговорення цієї теми. Айріс помічає емоційну відстороненість партнера і, як жертва аб’юзу, не розуміє, в чому причина такого дистанціювання.
Історія знайомства Айріс та Джоша чудово зображає бачення стосунків ними обома. У фільмі спогади про першу зустріч у дівчині згенеровані штучно і не відповідають реальності. Це цікава метафора на те, як в аб’юзивних стосунках партнери перебувають на різному емоційному рівні: для жертви їхній зв’язок справжній, тож вона схильна романтизувати такі аспекти, як, наприклад, день знайомства; для аб’юзера їхній зв’язок не особливий, рутинний, тому ця перша зустріч для нього буде звичайним явищем або днем, що нічим не відрізнятиметься від інших.
У фільмі це показано буквально: у спогадах Айріс пара зустрілась в продуктовому, закохавшись одне в одного з першого погляду; з боку Джоша в той день йому доставили Айріс в коробці, допомогли налаштувати, після чого вони без жодного діалогу переспали з ініціативи героя.
Сцена з танцями ще більше розкриває аспект емоційної відстороненості Джоша від своєї партнерки на людях: він повністю ігнорує її присутність, віддаючи всю свою увагу подрузі — Кет. Він запрошує останню на танець та весело проводить з нею час, не звертаючи уваги на Айріс, якій доводиться танцювати поруч без партнера.
На публіці аб’юзери часто ігнорують потреби своїх жертв, уникаючи останніх. Вони набагато більше зацікавлені в людях, над якими ще не отримали владу, і це посилює дисонанс у чинної жертви: вона не розуміє, чому це відбувається, і перший час намагається привернути до себе увагу.
Так поступає Айріс: вона бере за руку Джоша та закликає його до танцю з нею, намагаючись переключити його увагу на себе.
Сцена сексу у фільмі зображена досить прозаїчно: по закінченню статевої близькості тільки один з партнерів виглядає задоволеним та переповненим емоціями — Джош; Айріс зображена закутою, з притиснутими до грудей руками та стомленим виразом обличчя. Хлопець не переймається тим, щоб принести задоволення дівчині, і тільки «отримує» від неї, але не надає нічого взамін.
Коли вона намагається поговорити з Джошем про те, що сталось раніше між ним та його подругою Кет, той відверто ігнорує її, а після радить їй виспатись. Тільки пізніше глядач дізнається, що фраза «Айріс, лягай спати» є системною командою, яка переводить андроїдів в режим сну.
Джош, як справжній аб’юзер, не турбується про почуття своєї партнерки, а після того, як він нарешті отримав від неї бажане (в цьому контексті — секс), він навіть не намагається виглядати зацікавленим в її думках.
Сцена біля озера несе в собі одразу кілька сенсів, акуратно накладених один на одного.
Виходячи на берег озера, Айріс відчуває дискомфорт, перебуваючи там одна. Ми, як глядачі, ще не розуміємо, в чому причина, але пізніше, дізнаючись правду про походження дівчини, ми усвідомимо, що вона просто не звикла бути наодинці.
Айріс завжди була поруч з Джошем, адже це її основне завдання як андроїда — бути досконалим партнером. Разом вони живуть, ведуть побут та проводять дозвілля. Скоріш за все, це вперше, коли Айріс отримала від Джоша наказ піти кудись без нього.
Те, що Айріс почувається незручно, є інтерпретацією того, як почувається жертва аб’юзивних стосунків, втрачаючи аб’юзера з поля зору. Проводячи так багато часу з нарцисом, дівчина підлаштовує всю свою поведінку та розпорядок дня під його комфорт: вона не просто стає андроїдом-помічником за своєю природою, але й за своєю особистістю. Тому коли Джоша немає поруч, вона не може зрозуміти, як їй поводитись, адже її поведінка є повністю реактивною, як і поведінка багатьох жертв аб’юзивних стосунків.
Та це лиш початок сцени, що надалі задасть темп усій картині.
На пляжі, непомітно для дівчини, відпочивав ще один з героїв — Сєрґей, який є знайомим Джоша та водночас власником заміського котеджу, в якому компанія зараз відпочиває.
Сєрґей поводиться як справжній росіянин — починає домагатись до дівчини та навіть намагається її зґвалтувати, коли остання, не витримуючи, перетворює його на хорошого росіянина шляхом нанесення тяжких тілесних.
Як виявиться пізніше, напад Сєрґея був спланований самим Джошем, адже той прямо запропонував йому скористатись дівчиною, наполягаючи на своїх правах власництва (пам’ятаємо, що для оточуючих Айріс — всього лиш андроїд). У самої Айріс Джош “підкорегував” поведінковий модуль, збільшивши її рівень агресивності. Все це було проведено з метою інсценування нещасного випадку, в результаті якого Джош та його подруга могли б вкрасти у Сєрґея його заначку.
Таким чином, сцена несе в собі цілий ряд важливих візуалізацій:
– Зображення (сексуального) насилля, з яким стикається Айріс, як каталізатор самоусвідомлення її автономії (особистісної як людини та фізичної як андроїда);
– (Сексуальна) об’єктивація переплітається з буквальною об’єктивацією (дівчини як андроїда);
– Всі росіяни уйобки.
Коли вкрита кров’ю нападника Айріс звертається до коханого по допомогу, то стикається з тим, що спостерігають усі жертви нарцисів — з віктимблеймінгом та ґазлайтингом.
Айріс, згідно з першочерговою задумкою Джоша, звинувачують в усьому, що сталось. Мовляв, її дії не можна виправдати фактом самозахисту, і взагалі “сама винна”. Це, звісно, пряма алегорія на те, як реальні жертви сексуального насилля зустрічають супротив суспільства: важливість їхніх почуттів та безпеки применшується на користь нападника. Це традиційно для патріархального суспільства, в якому відповідальність за насилля перекладається на жертву (“вона його спровокувала” thesis). Так і тут: Джош намагається перекласти провину на дівчину, користуючись агресивним ґазлайтингом.
“Ти сама винна”, — каже він їй, — “Ти просто цього не усвідомлюєш.” Користуючись власним авторитетом, він нав’язує їй далекі від реальності ідеї, змушує її сумніватись у власній адекватності, і все це користуючись її вразливим станом.
Одним з найцікавіших, на мою думку, аспектів стосунків головних героїв є людяність Джоша, влучно продемонстрована в цій сцені. Зрозумійте мене правильно, тут термін “людяність” я використовую не для того, аби вибілити персонажа, а щоб звернути вашу увагу на глибину його пропрацьовки. Як і будь-який аб’юзер, Джош насамперед людина, якій властиві емоції, а зокрема почуття провини. І хоча здебільшого він не відчуває цього щодо Айріс (як і кривдники щодо своїх жертв), проте інколи певні ситуації приносять йому докори сумління.
Усвідомлюючи, що саме він став причиною насилля над дівчиною та її смертю потім (за першочерговим планом Айріс повинні були ліквідувати працівники компанії), Джош намагається позбутись неприємного відчуття провини. Звісно, він не ділиться з дівчиною подробицями свого плану, ані намагається у неї перепросити. Юнак розповідає героїні подробиці її походження та природу.
Це також елегантно вписується в його образ як традиційного аб’юзера: часто вони намагаються не тільки маніпулювати почуттями жертви, але і своїми власними. Щоб отримати полегшення та підтвердження того факту, що він насправді не такий вже і поганий хлопак, Джош дає Айріс можливість дізнатись щось про себе. У його очах це повинно стати своєрідною індульгенцією, завдяки якій він не почуватиметься так хріново, коли дівчину скинуть до заводських налаштувань.
Відкриваючи для себе правду, Айріс вдається до втечі, яка здається єдиним правильним виходом. Але, як і будь-яка жертва аб’юзу, вона усвідомлює, що тікати їй нікуди.
В аб’юзивних стосунках велику частину зусиль кривдник сплановує на те, щоб ізолювати жертву, послабити чи обірвати її зв’язки з друзями та родиною. Як наративно (Айріс є жертвою аб’юзу, а отже також постраждала від ізоляції), так і сюжетно (вона насправді є андроїдом, а отже ніколи не мала можливості сформувати зв’язки з іншими людьми) дівчина відірвана від соціуму, і як результат — не здатна отримати захист ззовні.
Момент, коли вона видирається на скелю та оглядає навколишній пейзаж, оцінюючи відстань до міста і свої шанси на втечу, перспектива кадру чітко виставляє межу між нею і світом довкола. У ньому Айріс — мала, беззахисна істота, відірвана від усіх, що демонструється відстанню до найближчого міста.
Та навіть якщо їй вдасться повернутись до цивілізації, дівчина розуміє, що єдина можлива для неї кінцівка — це ребут.
Під час втечі з котеджу Айріс вдалось захопити з собою пристрій — невеликий планшет, за допомогою якого Джошу вдавалось тримати цілковитий технічний контроль над нею. Оглядаючи пристрій, вона дізнається, що над її особистісними показниками проводили маніпуляції. Так, показники інтелекту та гумору були заниженими, а показники агресивності — завищеними.
Перше чудово демонструє ставлення бойфренда Айріс до неї: Джош, як тру нарцис, не може дозволити його дівчині бути кращою за нього в чомусь (розумнішою, смішнішою, як наслідок – більше подобатись оточуючим). Для аб’юзера це справжнє жахіття — дівчина, що привертає до себе більше уваги, ніж він сам, тож він штучно занижує її показники. Це є чудовою демонстрацією того, яку форму приймають аб’юзивні стосунки в реальному житті: кривдники часто, шляхом приниження та маніпуляцій, примушують своїх жертв відмовитись від яскравих рис або приглушити їх, щоб бути більш виразними на їхньому фоні самим. До прикладу, жінки, що пройшли через аб’юзивні стосунки, часто наголошують, що партнер-нарцис першочергово змусить вас сумніватись у своєму критичному мисленні та інтелекті загалом. Це робиться з метою перетворення жертви на людину з постійними сумнівами, яка надалі піддаватиметься маніпуляціям набагато легше. Схожі “операції” також проводяться стосовно багатьох інших особистісних рис: почуття гумору (“твої жарти не смішні”, “у тебе відсутнє почуття гумору”), компетентності (“ти не настільки хороша в цьому, як тобі здається”, “інші люди набагато кращі в цьому, ніж ти”) та ін.
Аналізуючи планшет, Айріс, подібно жертвам аб’юзу в реальному житті, усвідомлює розмір кривди, завданої їй, і дивується, як вона могла цього не помічати.
Ми всі, Айріс. Ми всі.
Сцена з телефонним дзвінком чудово демонструє маніпулятивну сторону особистості Джоша. Усвідомлюючи, що дівчина може втекти і, як результат, назавжди позбавити його алібі щодо ситуації з вбивством Сєрґея, хлопець здійснює телефонний дзвінок на планшет, поцуплений Айріс. Він намагається переконати дівчину в тому, що вона повинна повернутись, використовуючи всі доступні йому можливості: брехню, перекручення фактів, саботаж тощо.
Розмовою час від часу пролітають вже типові маніпуляційні репліки: “ти все не так зрозуміла”, “я усвідомив, що без тебе я ніщо”, “я не зможу без тебе жити”, “вибач, що завдав тобі шкоди, це більше не повториться”. На мить глядач може навіть обманутись і повірити у щирість сказаного юнаком, аж поки він по завершенню телефонного дзвінка не демонструє свою справжню натуру,
Айріс, через свою недосвідченість, вірить словам Джоша. На щастя, вона все одно приймає рішення порвати з ним: вона не може знайти в собі сили пробачити йому і, як зріла особистість, приймає рішення піти.
Розмова завершується словами Джоша “Чекай, ти що, кидаєш мене?” Якщо навіть дівчина-робот, яку ти взяв в оренду і запрограмував любити тебе, вирішує тебе кинути, то у тебе серйозні проблеми.
На жаль, внаслідок ряду подій Джошу таки вдається дістатись до Айріс, викрасти її та повернути до котеджу. Там він прив’язує її до стільця, садить за стіл та вирішує провести з нею останню бесіду.
Отримуючи повну владу над своєю жертвою, Джош нарешті демонструє всього себе перед Айріс. Подібно іншим аб’юзерам, він виплескує всі свої емоції на неї, не забуваючи звинуватити її в усьому, що сталось. “Ти думала, що розумніша за мене, але помилилась” — каже Джош. Навіть знаючи, що це останні хвилини її життя, він продовжує знущатись з дівчини як вербально, так і фізично.
Айріс, яка вже усвідомила свої особистісні кордони, не піддається на провокації Джоша. Вона зросла як особистість, і тепер йому не вдасться зманіпулювати нею так просто. Зрозумівши це, юнак вдається вже до фізичних знущань. Як і в реальному житті, коли кривдник усвідомлює, що вербальне насилля більше не діє на жертву, він намагається втримати владу над нею хоча б фізично.
Джош зв’язує Айріс, а за допомогою планшета обмежує її можливість рухатись. Він примушує її тримати руку над полум’ям, поки силіконова шкіра не почне плавитись. У кінці він змушує її взяти до рук пістолет та притиснути його до вилиці, віддаючи наказ спустити курок. І хоча дівчина встигає промовити “ні”, вона не здатна контролювати свої рухи, тож лунає постріл.
Ця сцена демонструє, що навіть всупереч своєму положенню і неможливості протистояти кривднику фізично, Айріс здобуває метафоричну перемогу: тепер вона бачить Джоша наскрізь, і більше ніколи не піддасться його маніпуляціям.
Мабуть, якби Джош був хоча б на третину таким розумником, яким він себе вважає, то спробував би дізнатись хоч щось про будову своєї рободівчини та побачити, що процесор з усією “особистістю” андроїда розміщений в черевній порожнині, а отже постріл у голову не здатен вбити дівчину. Well well well.
Тіло Айріс конфіскують працівники технічної підтримки. Вони перезапускають її, і їй вдається знову втекти, цього разу без хвоста у вигляді Джоша. Вона має можливість піти, і він ніколи більше її не знайде. Але дівчина не може цього зробити.
Все її життя, вся її особистість зав’язані на аб’юзері. Кожен її спогад, кожна думка чи асоціація повертають її до нього, тож навіть якщо вона втече, то ніколи не зможе по-справжньому цього позбутись. Це яскрава ілюстрація відповіді на запитання, чому жертви аб’юзу часто свідомо обирають залишитись з кривдником. Тривале насилля, маніпуляції та опресія змушують жертву втратити відчуття власної цінності й поставити в центр свого світу кривдника. А лишитись такої фундаментальної речі, як центр світу, неймовірно складно, навіть зважаючи на всю жахливість обставин.
Айріс повертається до котеджу, зустрічається з Джошем. Вона ставить його перед фактом, що тепер він не здатен її контролювати, адже вона здобула свою незалежність і попереду її чекає краще майбутнє без нього.
Хлопець не вірить цьому, намагаючись грубою силою довести Айріс, що вона помиляється. Але що метанаративно (Айріс ігнорує прямий наказ від “власника”), що фізично (Айріс вбиває Джоша) дівчина підтверджує свої слова, остаточно звільняючи себе і нас від мерзенної пики цього виродка.
Заключна сцена фільму демонструє Айріс за рулем кабріолета, що осяяна сонячним промінням їде на високій швидкості, вперше щиро посміхаючись на самоті з собою. Її роботична рука, втративши шкіру після того дня, блищить металом, як символ того, що Айріс остаточно прийняла себе і свою природу. Це демонструє її зрілість — прийняти себе в ролі жертви неймовірно важко, але необхідно для того, щоб мати змогу рухатись далі.
Вона не просто здобула свободу. Вона здобула віру в себе, і тепер знає, що зможе подолати будь-який негаразд.
Післяслово
Поглянувши на більшість сцен і проаналізувавши дії персонажів, ми побачили, наскільки комплексно стрічці Companion вдається передати динаміку аб’юзивних стосунків. Айріс є чудовою головною героїнею в цьому контексті: вона проходить повний цикл від безмежно закоханої, наївної жертви до самостійної, впевненої в собі особистості. Їй вдається перемогти свого кривдника завдяки перемозі над самою собою.
Дуже рекомендую цей фільм до перегляду всім, хто проходить чи пройшов в минулому через аб’юз у стосунках (не обов’язково романтичних), бо перегляд стрічки Companion зможе подарувати вам трішки впевненості в собі.
Над статтею працювали: авторка — Лей; редакторка — dangeliny; дизайнер/ка — .
Доєднуйтесь до наших соцмереж: Telegram та Instagram — там на вас чекає ще більше смачного контенту!
