Ринок
Що, якби ви одного разу зайшовши на місцевий ринок, ніколи б звідти не вийшли? Що, якщо його наповнення лякає, але те, куди він веде, лякає більше? Що якщо ваша вічність тепер - це ринкові відносини?

Що, якби ви одного разу зайшовши на місцевий ринок, ніколи б звідти не вийшли? Що, якщо його наповнення лякає, але те, куди він веде, лякає більше? Що якщо ваша вічність тепер - це ринкові відносини?
Жила-була в одному селі баба Валя. Та не була вона ні доброю, ні привітною, як інші бабусі. Навпаки — любила чужі біди, раділа нещастям і тільки те й робила, що пліткувала та шкоду людям чинила.
Till Deadeye is the security chief of a run-down backwater Voidstation. What will he do when a famous thief steals an ancient artifact from the most secure vault on station?
Долучайтеся до літературного конкурсу «За 28 днів весна, кохання…» 2025! Напишіть романтичний вірш або прозу та виграйте сертифікати на книжки.
Якось у вівторок ввечері після роботи, щоб трохи хоч розвіятися від нудоти, я вирішив до пекла завітати на хвилинку - до пекла від роботи їхати одну зупинку...
Дуже часто спогади минулого та внутрішні думки не дають нам спокійно йти далі назустріч майбутнім перешкодам. Що в такому разі ми можемо зробити? Чи вдасться подолати цю подорож всередині власної свідомості? Відповідь на ці запитання можуть дати лише зубочистки.
“що, якби холодна війна не закінчилась так, як вона закінчилась? якби натомість почалась третя світова? і якби в ній люди використали комп’ютерний інтелект?” певне, саме ці питання задав собі гарлан еллісон, перед тим як писати своє оповідання “я не маю рота, але мушу кричати”.
Спершу ти спав. Згодом поснідав і помив за собою посуд, наче це незмінний щоденний ритуал. Роздивлявся прилиплі до раковини часточки сиру, повз які пробігали струмені води. Куди вони потім зникають?
Історії, світлі та смішні... Залишаються у пам'яті безтурботного дитинства. Як подорослішали, захотілось більш серйозні теми. Та вони не завжди закінчуються добре.
Дикі, пустельні та небезпечні землі Некромунди повняться міфами та легендами всіх мислимих відтінків і різновидів. Деякі із них навіть правдиві.
Оповідання, написане від другої особи, що набрало рекордну кількість дизлайків на конкурсі Літавиці. Цікавить, що ж там такого обурливого? Тоді гайда читати!
Сонне містечко: Південне готичне дитинство і кодеїн by Донна Тартт
Коротке Літавичне конкурсне оповідання про те, що інколи наші дії не можуть змінити того, що має відбутися згідно замислу й проєкту Системи.
Нещодавно згадала, як мама на одному зі свят легко, залучено та добродушно розмовляла з гостями. Я тоді була підлітком і, напевно, не усвідомлювала, що така нічим непримітна ситуація могла стати для мене точкою неповернення.
«Абонент не може відповісти на ваш дзвінок. Залиште голосове повідомлення після звукового сигналу».
Я вірив у свободу та любов. Мені жсвобода без кохання здавалася порожнечею, а кохання без свободи диктатурою. Я міг скакати разом із Ауреліано Буендіа на коні з криком "За ліберальну партію".
“Командний дух: Спогади про те, як я була першокурсницею-чирлідеркою для баскетбольної команди” by Донна Тартт
Що ж… Це вже стало невеличкою традицією, писати огляди на авторів, чиї твори я озвучую. Тому так… Сьогодні в нас огляд на творчість Антона Козлова.
я вважаю, дуже важко написати про дитину з онкологією не пошло, але і не таке тартт може.
шанувальниця пшеничного Б/А НФ