Оповідання

У нього були гарні руки. У них було три дні. Чуттєва історія про зустріч, що почалася задовго до того, як хтось з них усвідомив це - і закінчилася раніше, ніж могла б. Про дотик, який не наважується стати чимось більшим, про написані слова, що набули власного життя.

День змінює ніч, числа змінюють одне одного — а все так само. Чи колись ця платівка на повторі врешті перестане грати?

Коротка історія про простір та час, про місця без назв, але які ти впізнаєш за будь що, про героїв без імен, що блукають у житті, про щось незбагненне та збагненне, але яке завжди тікає від розуміння

Частина сцени повільно закружляла, відкриваючи пожухлий паперовий низькотравник, що уособлював безкрайній степ і далеку дорогу. На білому тлі, розтягнутому позаду сцени, з’явилися тіні. Спочатку ледь помітні, вони ставали дедалі виразнішими.

Випадкова зустріч на залізничному вокзалі повертає Яринку та Романа у щасливі липневі дні дитинства на київському Подолі. Вона повертається на навчання до Чехії, а він — військовий, який щойно вирвався у омріяну відпустку. У них є лише дві години, за які розквітне велике кохання.

Чому німці пропонують зустрітися, але ніколи не дзвонять першими? Ліда довго вважала цю ввічливість звичайним обманом і холодною стіною. Поки один випадок не змусив розгадати справжній "код німецької обережності" та нарешті помітити, що двері до чужого життя вже давно прочинені

«У старого будинку під Кельном свої правила. Він скрипить буфетом, пахне яблуками й щоночі тихо стукає у стіну. Ліда намагається зрозуміти: це чужа таємниця чи її перша спроба нарешті знайти дім там, де вона зовсім одна?»

Моя родина – як святковий сервіз, іноді забуваєш, що він в тебе є, але коли згадуєш і дістаєш на свята – не можеш  надивитися, бо такий він гарний.

«Поки тебе нема» — це автобіографічна пвість, яка торкається важливих для сучасного українського суспільства тем: ЛГБТК+ досвід, життя людей з інвалідністю та усвідомлення особистої історії через призму війни

Занедбаний маєток здавався звичайною руїною, де вже нічого шукати. Усі таємниці розгадані, усі історії розказані, а від колишньої величі лишилися самі порожні коридори та пил. Та чи справді серед темряви пусто?