Серед засніженого лісу, де ніч здається неприродно світлою, стоїть покинута будівля із червоними дверима. За одними з них приховано щось дивно знайоме. Чому незнайоме місце пам’ятає тебе краще, ніж ти сам? І що насправді чекає в сьомій кімнаті?
Читацький відгук на збірку «Брунатні історії»: 22 оповідання, знайомство з українськими авторами, враження від сюжетів, стилю та атмосфери. Що сподобалося, що залишилося поза увагою?
Щороку в ніч на Геловін старий цвинтар відчиняє свої ворота для десятьох живих. Кажуть, там можна побачити тих, за ким сумуєш, почути їхні голоси й отримати відповіді на запитання, які не давали спокою роками. Та є одне правило: до світанку цвинтар мають залишити лише дев’ятеро
Суміш нестримної козацької енергії та холодної відьмацької краси. Коли пристрасть стає отрутою, зупинитися вже неможливо. Інший погляд на невмирущу класику Миколи Гоголя «Вій».
Вона – відьма. Він – бурсак, який не вірить у небезпеку, якщо вона має гарні очі. Чи може кохання врятувати відьму? Чи воно лише зробить її помсту страшнішою? «До третіх півнів» — готична історія за мотивами української демонології та повісті Миколи Гоголя «Вій».
Літо того року видалося таким, що навіть чортові, мабуть, кортіло залізти в холодну криницю й не вилазити звідти до перших осінніх дощів.
Звичайний підйом темними сходами власного під'їзду перетворюється на клаустрофобний кошмар, коли простір раптово стискається до глухого бетонного куба без дверей та вікон.
Випадкова розмова двох попутників у нічному потязі перетворюється на моторошне одкровення.
Табір Срібне дерево закрили влітку 1996 року. Офіційна причина аварія на сусідньому підприємстві та термінова евакуація дітей. Неофіційно четверта зміна так і не повернулася додому. Через двадцять років на занедбаній території знаходять пошкоджений щоденник вожатого.
У нього були гарні руки. У них було три дні. Чуттєва історія про зустріч, що почалася задовго до того, як хтось з них усвідомив це - і закінчилася раніше, ніж могла б. Про дотик, який не наважується стати чимось більшим, про написані слова, що набули власного життя.
День змінює ніч, числа змінюють одне одного — а все так само. Чи колись ця платівка на повторі врешті перестане грати?
Коротка історія про простір та час, про місця без назв, але які ти впізнаєш за будь що, про героїв без імен, що блукають у житті, про щось незбагненне та збагненне, але яке завжди тікає від розуміння
Жінка починає помічати вночі дивні кроки в коридорі власної квартири. Захищаючись від темряви ввімкненим світлом, вона навіть не підозрює, що потойбічна сутність уже перебуває всередині і з кожним миготінням лампочки підбирається все ближче.
Я думала, що це просто вигідна угода, трекер останньої моделі за третину ціни. Тепер я пишу це із зачиненної ванної кімнати, поки моє власне серце вистрибує з грудей.
Частина сцени повільно закружляла, відкриваючи пожухлий паперовий низькотравник, що уособлював безкрайній степ і далеку дорогу. На білому тлі, розтягнутому позаду сцени, з’явилися тіні. Спочатку ледь помітні, вони ставали дедалі виразнішими.
Огляди серіалів, фільмів, ігор
Автор психологічних драм.
письменник, урбаніст, шаман
