Одним сьогоднішнім днем я встав як завше. Усе було так звично: сонце зоріло, мирна тиша в нашому селі, що намагається вирости до міста, ще нічого не каже про східні керваві феєрверки, які вже були визволили людей від життя. Знайомство з довгим минулим, котре для когось переросте в теперішній, а в когось воно навіть не зародиться, для всіх жительок і жителів почалося в полудне, коли грецькі морські істоти заспівали свою пісню, що нас закутує тривогою. Прийшов тато з абсурдною новиною, яка дещо в собі берегла. Я не міг надалі цього сахатися — я побачив світло. Воно було настільки ясне, що болісно. Так сильно боліло, що не одразу відчув, сприйняв біль. Мій мозок вирішив мене врятувати, аби не поїхав мій дах. Ся яса обпалювала поволі щось у мені. Щось неправильне й чуже, що було мені зроду підкинуте тими чужими некультурними людьми з украденими культурами, які нас навчили користуватися їхнім язиком та нітитися від свого, говорячи, що це є насправді моє, що се лучче, ніж я. Лучче, аніж моя ненька, в якій народився. Я думав, це триватиме недовго. Я хотів у це вірити. Повірити не хотів, що я був міг любити вбивць; що моя родина має та зберігає залюбки зв'язок з ними. З тими, хто створив і продовжує створювати це, бо, натурально, це приємно та звично. Звично їм красти краснеє ім'я, що має багату історію, аби мати виправдання зла та вдаватися культурними, оскільки культурні не вміють відбирати чуже й брехати. Приємно мати спільне, навіть якщо воно було створене кров'ю. Ах ні, заждіть-но, це ж поза мистецтва управління, але належить зроду до нього! Ах ні, заждіть-но, це ж не люди стріляють, це зброя сама стріляє! Ах ні, заждіть-но, убиває не мова, але вона чомусь гине разом з людьми! Ах ні, заждіть-но, музика не вбиває, проте завдяки роялті оплачуються податки, які спрямовані на вбивства! Байдужість убиває. Безкарність і толерантність до зла породжує зло. Здалеку я прокинувся нарешті від брехні. Од цієї пригожої брехні, яка мені дозволяє відпочити. Але ж через оту сонну атмосферу бажаю переймом знову так лагідно заснути як той іншій світ і не бачити й не чути ніяку болісну правду, попри те, що сей сон нас убиває.
XV.IV.2025
