Літо змерехтіло знову нагло
зі зимою, весною, літом й осінню,
залишивши йно для нас спогади-багатства.
Ц. Ц. Ц.
Ми набралися втоми як жаба мулу,
глибімо в хвилях хвилювання,
стропячи несвідомо в чиємусь серці.
Цо. Цо. Цо.
Намагався знову буть устижным,
від сягодні звісно буду, як завше.
Мо, тоді заглянуть щастячка низко.
Цок. Цок. Цок.
Спасібую їм за захист, за ваше існування,
заки шукаю свою жоржину,
доскоцько забуваю прибрати граблі.
Цьок. Цьок. Цьок.
Єдинеє невтоленнеє маріння,
аби мир семантизувався з миром
не лише етимологічно.
XXV.XII.2025
