Лірична Поезія
108 довгочитівОлександр Польченко. Ідентичність україномовного літератора на тлі буремних часів
“Закінчив факультет іноземних мов (французька та німецька) запорізького педінституту. Вчителював, працював кілька років перекладачем в Алжирі. Друкувався в київських газетах і журналах, лауреат конкурсу Коронація слова 2007 року в номінації "Театральні п"єси."
Теми цього довгочиту:
Поезія та ще 2 темиНайпівнічнішим китам
Нескінченний зимовий вечір, одне забуте за вікном кохання і зграя найпівнічніших, найголодніших китів.
Теми цього довгочиту:
Вірші та ще 4 темиТеми цього довгочиту:
Вірші та ще 1 темаТеми цього довгочиту:
Поезія та ще 3 темиТеми цього довгочиту:
Лірична Поезія та ще 4 темиТеми цього довгочиту:
Поезія та ще 4 темиТеми цього довгочиту:
Поезія та ще 2 темиv.b | роздоріжжя | цикл "Ґаттака"
Є дороги, що ведуть у завтра, і є ті, що губляться в зорях. Цей вірш — про наші кроки, сумніви й мовчання на перехрестях життя.

Теми цього довгочиту:
Поезія та ще 3 темиТеми цього довгочиту:
Квіти та ще 4 темиТеми цього довгочиту:
Поезія та ще 3 темиТеми цього довгочиту:
Поезія та ще 4 темиТеми цього довгочиту:
Поезія та ще 3 темиТеми цього довгочиту:
Вірші та ще 3 темиv.b. | Ґаттака | цикл “Ґаттака“
Сповідь людства, яке забагато жило. Ми успадкували лють, страх і ненависть — і назвали це честю. Цей вірш про цивілізацію, що спершу шукала сенс, а тепер просто вбиває, бо не знає, що ще робити.

Теми цього довгочиту:
Поезія та ще 3 темиv.b | phantasma | цикл “Ґаттака”
Кохання спалює тебе до останньої молекули, якщо живеш не собою, а для чиїхось очікувань. Краще зникнути, ніж жити чужим образом. Краще вмерти чесно, ніж вигинатись під чийсь ідеал.

Теми цього довгочиту:
Поезія та ще 3 темиv.b | палімпсест | цикл “Ґаттака”
Цей вірш — як розмова із собою колишнім: я бачу, як горів колись і як догорів. Тепер, дивлячись на попіл у пам’яті, питаю: чи виправдався той вогонь, якщо сьогодні всередині — лиш спокій, холод і запитання на які не почуєш відповідей.

Теми цього довгочиту:
Поезія та ще 3 темиv.b | I | цикл “Ґаттака”
Цей вірш — про людину, що дивиться на власний хаос так само, як на шторм за вікном: знає, що море зруйнує все навколо, але найважливіше — не втратити себе серед бурі, часу й зірок, що гаснуть, як і роки.

Теми цього довгочиту:
Поезія та ще 3 темиТеми цього довгочиту:
Поезія та ще 4 темиv.b | планетарій згаслих сонячних систем | цикл “протиріччя”
Цей вірш — про тихе дорослішання крізь втечі й марення. Про спогади, що старіють разом з тобою, нагадуючи: навіть якщо все мине, здатність любити і сміятись попри тривогу — єдине, що тримає людину живою.










