Війна на груди стала чоботом, І ніби бачу небо, а повітря не хватає. Я з тих, хто завжди жадно ковта його ротом, А тут і робиш вдих, а легені обпікає.

Якщо весь час летіти на швидкості 250 км\год не помічаєш дрібні царапини, що роблять гілки, дрібне каміння, що оббиває фарбу і робить вм'ятини, так і людська душа.

Це зовсмі не весела історія про життя дівчини, що вела некрологи і хотіла здійснити якомога більше людських мрій та розповісти їх історії. Останнє бажання не дало їй змоги розповісти власну

✍Випадковість виражає зовнішню зумовленість явищ, те, що може статися або не статися, відбутися так чи по-іншому.

Яна сиділа вже годину чекаючи на розмову, важко ковтаючи слину і чуючи стукіт серця у вухах, її брови звелись докупи ніби підтримуючи одна одну, а ноги не знаходили собі місця.