Чи всі пишуть опираючись на власний досвіду?
Історії, які я пишу, інколи містять відьом, мавок, магію та інші речі, які явно не є реальними. Однак я все одно пишу з досвіду. Заінтригувала?))) Давайте тоді побалакаємо про це.

Історії, які я пишу, інколи містять відьом, мавок, магію та інші речі, які явно не є реальними. Однак я все одно пишу з досвіду. Заінтригувала?))) Давайте тоді побалакаємо про це.
Холодного зимового ранку мама зібралася до погреба набрати дров, щоб розтопити піч. Вже давно настала пора зігріти стіни, чашки в сервізі та сплячу мене.
Стосунки Олекси з Шео розвиваються на диво прекрасно і у дівчини з'явиться шанс дізнатись всю історію від самого початку. Але чи вийде...?
Коли ви відкриваєте книгу і починаєте читати – ви відразу після знайомства з головними героями розумієте, чи це книга, яку ви захочете продовжити читати чи ні.
В письменницькому середовищі побутує руйнівний міф, що всі ми маємо вчитися писати якісно. Але саме поняття якісного тексту одночасно і більш-менш всім зрозуміле, і вкрай розмите.
Уявіть собі літню людину, яка все життя була веселою та оптимістичною. У старості вона здається майже карикатурою самої себе – її жарти ще більш прості, сміх голосніший, а погляди майже незмінні. Це може здатися перебільшенням, але чи не нагадує це фландеризацію?
"Коли настане весна? Коли це буде? Бо ж живу я в темряві та хаосі зимового часу. Календар мені каже:"вже 9 березня", люди кажуть: "не бреши", а я лежу під сотнею ковдр бо мерзно мені, ніби я мертвий вже сторік...
Якщо ви хочете написати книгу, від якої неможливо відірватися, зосередьтеся на написанні потужного діалогу між вашими героями. Сьогодні хочу поділитися 6 важливими порадами щодо написання діалогів, які допоможуть вам створити міцний зв’язок із вашими героями та вашою історією.
Птах. Вони літають над лісами й містами, над річками, морями, океанами. Вони - облича волі, волі будь-чого нині живого. Того що живе, існує власним плином, продовжує керуватися власним принципам і законам. Та зрештою, що таке воля?..
"Коли весь світ загине. Коли це буде, адже ми вже споглядаємо за його величним падінням. Коли світ помре, залишимось лише ми. Ти і я але Я і ти...
Я жив в хижині біля лісу. І після переїзду я почав помічати що мені холодно, завжди і всюди. Я не міг зігрітися нормально, що починало вже навіть бісити. Я закручувавсь в кілька шарів одягу і ховавсь під плед перучи з собою грілку але навіть це не допомагало....
Не всякий шлях простий. Не завжди все йде за планом. Не всі історії кінчаються добре. Але завжди може бути гірше.
Сьогодні ми поговоримо про те, хто такий дейтерагоніст у художній літературі, а також про розуміння ролі, яку він відіграє в історії.
Сьогодні буде дуже довгий і агресивний допис. Про те, що болить кожного автора і те, що змушує мене пити заспокійливі, бо я жінка нервова. Про піратство.
Якщо ідея традиційного плану здається страшною, мерщій створювати інтелектуальну мапу для написання роману. І повірте моєму досвідові це буде правильним рішенням у Вашому житті.
Білий чи червоний? Що є більш справжнім кольором, а що є фальшивим? Що є живе а що мертве? Хто скаже мені, хто скаже, що є реальністю, а що - сатиричною вигадкою нашого невблаганного мозку? Хто дасть ці відповіді? ЧОМУ? - кричала я поліції коли мені скували руки.
Розмови з мамою даються важко. Особливо, якщо ти займаєшся бог-його-знає чим, але гроші не просиш і вже добре. Так я і дізналася, що мама розказує людям, що я працюю в кабаре.
Блог про книги в телеграмі
Моя базова травма — Україна(с)