У кожного письменника — незалежно від жанру чи досвіду — є одна спільна потреба: упорядковувати власні ідеї й матеріали так, щоб вони завжди були під рукою і допомагали творити, а не відволікали.
P.s.: бачили кролика з годинником у тік тоці з вельми в дивокраї? Так от, вважайте його, і чеширського кота, моїм натхненням на ці вірші
Коли Ґрані знизився та м'яко опустив копита на холодну, випалену магією землю біля підніжжя Арки, я зіскочила. М'язи гуділи від напруги...
Письменницький блок — природний, хоча й неприємний супутник творчого процесу. Він може проявлятися по-різному: від тимчасової втрати ідей до відчуття, ніби кожне слово «не на своєму місці».
Альтернативні всесвіти — це як таємні двері у знайомому світі, що відчиняються лише тоді, коли хтось наважується заглянути за межі канону. Вони народжуються не з хаосу, а з творчої цікавості, з тієї самої внутрішньої іскри, яка змушує фанатів питати: «А що, якби…?»
Темп і ритм — це серце історії. Не плутай їх із швидкістю читання — це не про те, як швидко гортають сторінки. Це про те, як твій текст дихає.
Світ який почав відновлення після глобальної катастрофи але може пережити нову.
Коротка новела (короткий прозовий твір, novella / short novel) — це форма, яка вимагає від автора більшої точності, економії і майстерності,
я була натхнкнна написати цей твір після прочитання "Касандри" Лесі Українки
Опис місця дії — один з найпотужніших інструментів письменника: він допомагає створити настрій, підкреслити тему, вивести персонажа на передній план і спрямувати увагу читача. Але надмірні, незграбні чи інертні описи легко вбивають темп і нудять читача.
Тепер для мене творчість більше не робота… дійшов висновку, що цим на життя не заробиш, а якщо й заробиш, то не багато. Від тепер буду писати у своє задоволення.
Усім нам даровано однакові 24 години — цей скарб часу, який щодня вислизає крізь пальці, мов пісок у долонях. Та, попри цю справедливу арифметику, письменники часто почуваються так, ніби їхній день коротший за добу інших.
Споглядати сонячних зайчиків. На сходах зустріти розбите дзеркало. В пустелі безнадійно шукати. Згадати безтурботне дитинство.
Літні канікули у бабусі здавались звичайними — аж поки полями хтось не пробігся, несучи неприємності за пазухою. І що далі троє друзів занурювались у таємницю непроханного гостя, то глибше ставала тиша довкола.
Чи справді самотність — це збій у системі людських стосунків, чи, навпаки, найглибша форма свободи? У цій статті ми зануримось у філософські лабіринти, де Гайдеґґер, Сартр і Бубер сперечаються про природу людського «я», а сучасне суспільство нав’язує страх бути наодинці.
Вампіри — одна з найстійкіших і найрізноманітніших фігур в літературі та культурі. Вони з’являються в народних віруваннях, трансформуються в романах і фільмах, стають символами страху, пристрасті, влади й тіней людської моралі.
Я письменниця початківиця
ukrainian author
