Проза

Щороку в ніч на Геловін старий цвинтар відчиняє свої ворота для десятьох живих. Кажуть, там можна побачити тих, за ким сумуєш, почути їхні голоси й отримати відповіді на запитання, які не давали спокою роками. Та є одне правило: до світанку цвинтар мають залишити лише дев’ятеро

Що робити, коли кохання всього твого життя повернулося з того світу, але тепер вона — лише привид? Коли реальність перетворюється на нескінченне очікування, а єдиним прихистком для ваших почуттів залишаються стіни старого будинку, який банк от-от забере за борги...

Деякі люди схожі на сонце. І навіть коли зникають, ми ще довго шукаємо їхнє тепло в кожній порі року.

Новела про людину, яка вважає себе правильною і праведною

Напередодні Хелловіну Блер і Дейзі прийшли до старого луна-парку з однією метою: покататися до запаморочення, забути про дорослі проблеми й побути вдвох. Але адреналін від американських гірок — штука небезпечна.

Не розумію навіщо починати яку бо то не було розповідь від самого початку...

Нью-Йорк 1930-х років. Епоха сухого закону, розкішних кабаре та нещадних мафіозних розбірок. У цьому світі, де краса дорівнює смертному вироку, Рубі Сент-Клер — холодна королева нічного клубу, яка змушена грати за чужими жорстокими правилами.

· · ·

мій батько виростив мене в любові. але не в тій, про яку ви подумали.

моє імʼя звучить не правильно.

У нього були гарні руки. У них було три дні. Чуттєва історія про зустріч, що почалася задовго до того, як хтось з них усвідомив це - і закінчилася раніше, ніж могла б. Про дотик, який не наважується стати чимось більшим, про написані слова, що набули власного життя.

День змінює ніч, числа змінюють одне одного — а все так само. Чи колись ця платівка на повторі врешті перестане грати?

Дні вигасали. Небо тьмянішало, наливалося свинцем, час до часу скидаючи свою важкість холодними затяжними дощами. Ландшафти довкола Бродів суворішали, змінюючи кольорову гаму в бік спектрів сірого та брунатного.