Напис-рефлексія “Я — це…"
Хто я? Чи задавалися Ви колись цим питанням? Чи мучили вас роздуми про те, як Вас бачать інші люди? Хто Ви для них? І хто Ви для себе? Даний текст розкриває питання про те, яку думку про це має автор та як він бачить себе.
Хто я? Чи задавалися Ви колись цим питанням? Чи мучили вас роздуми про те, як Вас бачать інші люди? Хто Ви для них? І хто Ви для себе? Даний текст розкриває питання про те, яку думку про це має автор та як він бачить себе.
О, сірий, сірий чоловік — провідник в інші світи, служка ні бога й ні диявола — смерти, якою вона є!
Я заплутався в собі. Я не розумію своїх думок, вчинків і бажань. Я роблю щось, за що мені стає соромно, бо це протирічить моєму баченню мене в світі. Але я роблю це. Потім шкодую, що зробив це, але радію, бо нарешті зміг це зробити!
Це оповідання я написав ще в червні 2022-го, трохи як щось терапевтичне для самого себе. Зараз воно вже, мабуть, неактуальне, але най буде.
Напис-рефлексія "Я тебе боюся" розповідає про страх автора перед чимось, чого не можливо уникнути. У вас є можливість відчути це так само, як це відчувається самим автором. А раптом ви також це відчуваєте?
Аделаїда Марківна Жинозверхня вийшла на балкон. Там, за вікном знову буяла весна. Цвіли дерева. Співали пташки. Все пробуджувалося від довгого зимового сну. І тільки вона не могла ніяк пробудитися від свого – сну.
Якщо коли небудь ви могли подумати, що викладачі університету дуже порядні люди, то ви не зовсім праві.
У мене гарна новина: я ожив, я почав щось відчувати
Василь саме закінчував прибирати дрова у дворі, коли церковний передзвін нахабно розрізав тишу сільської вулиці, сповіщаючи про повітряну тривогу. Здригнувся...
Оповідка про двох людей, які шукають примар зі своїх фантазій в реальних людях. Частина за нього. Розділ II
Оповідка про двох людей, які шукають примар зі своїх фантазій в реальних людях. Частина за неї. Розділ I
Музика. Підхопила, притягла, з'єднала, звабила... Розум поступився. Тільки очі обережно питали: пам'ятаєш?
І взагалі, хіба для того, аби поговорити про прекрасне потрібен привід? Або щоб сказати теплі слова рідній людині? Просто мовчки обійняти – для цього потрібен особливий урочистий момент? А якщо він так і не настане?
Велика тарілка вислизнула з рук і скельця розлетілися по усій кухні. Тільки взялася їх збирати, як у передпокої роздався надривний телефонний дзвінок. Перечеплюючись через поріг, мало не падаючи, кинулась відповідати.
Вам здавалося, що ви любили завжди щось, чого ніколи не було у вашому житті? Здавалося, що все те примарне є справжнє щастя, щось далеке і зовсім не земне...
Копірайтер-маркетолог. Поет.