Моя пам’ять мене зраджує, чи то, навпаки, оберігає мене від спогадів. Нічого не вдієш, прийдеться щось вигадувати, або, навпаки, писати якусь нісенітницю. Хоча, ні, напишу про те, як було бажання вступати на філологічний.
Міф про Адама та Єву якось по новому відкрився для мене... Напевно я далеко не перший, хто його переосмислив. Раніше я цього не помічав, але тепер я бачу в ньому глибоке та змістовне розумінням нашими предками того, як саме з'явилась людина розумна.
Ви вбили Ірину Фаріон! Ви її таки вбили… Задоволені?!
Теплий подув вітру різко сколихнув траву і побіг по ній хвилею.
Кишкоглотство ще нікому не йшло на користь. Які є рецепти схуднення? Тут наука безсила, просто треба менше жерти.
В цій історії немає ідеального головного героя, він самотній, іронічний та не любить людей а вона (головна героїня) ганяє на роликах по етно-фестивалях та має свій будиночок для магії.
Історія яка народилася в сні маленької дівчинки та змогла ожити на папері. Історія про те що крок у невідомість це крок у майбутнє, і те що лякає на початку шляху стає з часом найкращим в житті спогадом ✨
Тут історія тих кого не бачать люди, але забезпечують наш спокій. Ангели, духи, в минулому всі люди, але наші герої це діти які крім того що вижили.. Вони стали опорою для тих хто немає на кого покластися Та перше історія з майбутньої збірки 'в обіймах твоїх квітів'
Ділюся коротким викладом сюжету роману та думками по ходу читання. Це книга про життя Алми Віттекер, від народження і до останніх днів. Науковиці, яка шукала щастя і знайшла його у пізнанні світу природи.
Коли Ґрані знизився та м'яко опустив копита на холодну, випалену магією землю біля підніжжя Арки, я зіскочила. М'язи гуділи від напруги...
Це писалося не з себе особисто, але щось таке в мені є... просто цей текст сидів в голові. Надруковано, щоб звільнитися від негативу.
Всім добре відомо, без зубів сутужно. Немає ноги – вистругав дерев’янку і пострибав, немає руки – є інша, та ще й зуби в додачу. Нема голови… Ну, тут, як кажуть, що відріжеш, те не доточиш.
Вони йшли лабіринтом, де кожен поворот був ідентичний попередньому...
«Навкруги, в людському середовищі, існує безліч оригінальних персонажів. Треба тільки уважно придивитися».
Я поставила її на стіл, цю Свічку. Вона не має квіткових чи святкових ароматів; вона пахне...
