Проза

Мати якесь «вмістилище» то справа добра, але коли нічим воно не наповнене, то повністю беззмістовна

З самого початку, принаймні декотрі так кажуть, нічого не було.

А що, якщо світло, то інвайдер?

Щороку в ніч на Геловін старий цвинтар відчиняє свої ворота для десятьох живих. Кажуть, там можна побачити тих, за ким сумуєш, почути їхні голоси й отримати відповіді на запитання, які не давали спокою роками. Та є одне правило: до світанку цвинтар мають залишити лише дев’ятеро

Що робити, коли кохання всього твого життя повернулося з того світу, але тепер вона — лише привид? Коли реальність перетворюється на нескінченне очікування, а єдиним прихистком для ваших почуттів залишаються стіни старого будинку, який банк от-от забере за борги...

Деякі люди схожі на сонце. І навіть коли зникають, ми ще довго шукаємо їхнє тепло в кожній порі року.

Новела про людину, яка вважає себе правильною і праведною

Напередодні Хелловіну Блер і Дейзі прийшли до старого луна-парку з однією метою: покататися до запаморочення, забути про дорослі проблеми й побути вдвох. Але адреналін від американських гірок — штука небезпечна.

Не розумію навіщо починати яку бо то не було розповідь від самого початку...

Нью-Йорк 1930-х років. Епоха сухого закону, розкішних кабаре та нещадних мафіозних розбірок. У цьому світі, де краса дорівнює смертному вироку, Рубі Сент-Клер — холодна королева нічного клубу, яка змушена грати за чужими жорстокими правилами.

· · ·

мій батько виростив мене в любові. але не в тій, про яку ви подумали.

моє імʼя звучить не правильно.

У нього були гарні руки. У них було три дні. Чуттєва історія про зустріч, що почалася задовго до того, як хтось з них усвідомив це - і закінчилася раніше, ніж могла б. Про дотик, який не наважується стати чимось більшим, про написані слова, що набули власного життя.