Ми ламали телевізори.Ми ламали їх тричі чи двічі на день, трощачи скло і чорний пластик .Вдирались прямо людям в домівки , ні, ми не крали їх . Ми ламали їх на місці.Прямо перед ошарашеними жителями у їхніх затишних квартирках. Нас було 4 плюс я .
Щороку в ніч на Геловін старий цвинтар відчиняє свої ворота для десятьох живих. Кажуть, там можна побачити тих, за ким сумуєш, почути їхні голоси й отримати відповіді на запитання, які не давали спокою роками. Та є одне правило: до світанку цвинтар мають залишити лише дев’ятеро
Що робити, коли кохання всього твого життя повернулося з того світу, але тепер вона — лише привид? Коли реальність перетворюється на нескінченне очікування, а єдиним прихистком для ваших почуттів залишаються стіни старого будинку, який банк от-от забере за борги...
Деякі люди схожі на сонце. І навіть коли зникають, ми ще довго шукаємо їхнє тепло в кожній порі року.
Напередодні Хелловіну Блер і Дейзі прийшли до старого луна-парку з однією метою: покататися до запаморочення, забути про дорослі проблеми й побути вдвох. Але адреналін від американських гірок — штука небезпечна.
Нью-Йорк 1930-х років. Епоха сухого закону, розкішних кабаре та нещадних мафіозних розбірок. У цьому світі, де краса дорівнює смертному вироку, Рубі Сент-Клер — холодна королева нічного клубу, яка змушена грати за чужими жорстокими правилами.
У нього були гарні руки. У них було три дні. Чуттєва історія про зустріч, що почалася задовго до того, як хтось з них усвідомив це - і закінчилася раніше, ніж могла б. Про дотик, який не наважується стати чимось більшим, про написані слова, що набули власного життя.
День змінює ніч, числа змінюють одне одного — а все так само. Чи колись ця платівка на повторі врешті перестане грати?
(Це всього лиш ідея, не розділ, навіть не коротка і зжата розповідь, завжди мріяла писати прозові твори, але не можу змусити себе сидіти над цим всім довго)
Для світу — це лише мить, цифра в календарі. Для трьох людей — це вічність, розтягнута між першим шоком і нестерпним усвідомленням.
Дні вигасали. Небо тьмянішало, наливалося свинцем, час до часу скидаючи свою важкість холодними затяжними дощами. Ландшафти довкола Бродів суворішали, змінюючи кольорову гаму в бік спектрів сірого та брунатного.
Чудова історія кохання, чиста та прекрасна. Але все має термін придатності. Все колись закінчується. Чи готові ви пережити щось прекрасне, знаючи, що все колись закінчиться?
«Поки тебе нема» — це автобіографічна пвість, яка торкається важливих для сучасного українського суспільства тем: ЛГБТК+ досвід, життя людей з інвалідністю та усвідомлення особистої історії через призму війни
Молодий художник Філіп випадково помічає незнайомку в кав'ярні й вирішує намалювати її портрет. Та поки олівець ковзає папером, реальна дівчина поступово зникає, поступаючись місцем образу, створеному його уявою.
Я поїхала в далеку та невідому для мене Південну Корею ,щоб писати книгу. Здавалося, мене чекають лише тиша, ноутбук і натхнення. Але маленький корейський будинок підготував зовсім іншу історію.
Літературні галюцинації
