Хто я? Чи задавалися Ви колись цим питанням? Чи мучили вас роздуми про те, як Вас бачать інші люди? Хто Ви для них? І хто Ви для себе? Даний текст розкриває питання про те, яку думку про це має автор та як він бачить себе.
О, сірий, сірий чоловік — провідник в інші світи, служка ні бога й ні диявола — смерти, якою вона є!
Я заплутався в собі. Я не розумію своїх думок, вчинків і бажань. Я роблю щось, за що мені стає соромно, бо це протирічить моєму баченню мене в світі. Але я роблю це. Потім шкодую, що зробив це, але радію, бо нарешті зміг це зробити!
Це оповідання я написав ще в червні 2022-го, трохи як щось терапевтичне для самого себе. Зараз воно вже, мабуть, неактуальне, але най буде.
Напис-рефлексія "Я тебе боюся" розповідає про страх автора перед чимось, чого не можливо уникнути. У вас є можливість відчути це так само, як це відчувається самим автором. А раптом ви також це відчуваєте?
Аделаїда Марківна Жинозверхня вийшла на балкон. Там, за вікном знову буяла весна. Цвіли дерева. Співали пташки. Все пробуджувалося від довгого зимового сну. І тільки вона не могла ніяк пробудитися від свого – сну.
Якщо коли небудь ви могли подумати, що викладачі університету дуже порядні люди, то ви не зовсім праві.
У мене гарна новина: я ожив, я почав щось відчувати
Василь саме закінчував прибирати дрова у дворі, коли церковний передзвін нахабно розрізав тишу сільської вулиці, сповіщаючи про повітряну тривогу. Здригнувся...
Оповідка про двох людей, які шукають примар зі своїх фантазій в реальних людях. Частина за нього. Розділ II
Оповідка про двох людей, які шукають примар зі своїх фантазій в реальних людях. Частина за неї. Розділ I
Музика. Підхопила, притягла, з'єднала, звабила... Розум поступився. Тільки очі обережно питали: пам'ятаєш?
І взагалі, хіба для того, аби поговорити про прекрасне потрібен привід? Або щоб сказати теплі слова рідній людині? Просто мовчки обійняти – для цього потрібен особливий урочистий момент? А якщо він так і не настане?
Велика тарілка вислизнула з рук і скельця розлетілися по усій кухні. Тільки взялася їх збирати, як у передпокої роздався надривний телефонний дзвінок. Перечеплюючись через поріг, мало не падаючи, кинулась відповідати.
Вам здавалося, що ви любили завжди щось, чого ніколи не було у вашому житті? Здавалося, що все те примарне є справжнє щастя, щось далеке і зовсім не земне...
Копірайтер-маркетолог. Поет.
