Істина правди
Сумніви здійняли хвилі вище гір, Свідок істини на човні вцілів. Новела-дурня, але я таке люблю…

Сумніви здійняли хвилі вище гір, Свідок істини на човні вцілів. Новела-дурня, але я таке люблю…
У мене було 2 хвилини, щоб прочитати цей довгий клятий твір перед тим, як мене запитають про зміст. Всього 2 хвилини, щоб охопити всі сенси, мотиви, ідеї, думки… Всього 2 хвилини, щоб осягнути весь вимір літератури!
Третє оповідання з циклу «Дніпро — місто дивовижностей» Новачок у поліції потрапляє у справу, що виходить за межі розумного. Один допит — і його життя тріскає, мов тонка крига. Історія про контроль над історією, який контролює тебе. Без фальші, без права на відмову.
Перебирає пальцями простирадло. Вдарить кулаком по подушці. Метнеться з однієї сторони кімнати до іншої, качається на ліжку – ледь на стіни не лізе. Рве на голові волосся, дряпає нігтями стегна – не розуміє, що з ним відбувається. І плаче. Тихо, але якось по-справжньому.
У темряві в’язниці, між страхом і надією, зароджується останній опір — та коли героїня опиняється в руках зла, весь світ завмирає перед вибором: зламатися чи стати його частиною.
Чи з може Олекса повернутись до свого світу та чи переживе сутичку з Еребусом?
Олексій, молодий скульптор, залишає Україну, аби віднайти батька в Аргентині. Втім, знайшовши батька, він знову його втрачає, і лишається загубленим між двома світами: домом і новим містом. Книга батька, у якій йдеться про химерного Бога стає натхненням для величного пам'ятника.
Висхідні потоки гірського повітря підхопили вільного птаха та понесли над горами, засніженими піками та крутими схилами. Орел ширяв…
«Дім на краю ночі» авторки Кетрін Беннер — це не просто історія родини, це історія острова, який живе, дихає разом зі своїми людьми, переживає їхні війни, радощі й трагедії.
Це не просто спогад — це зупинене літо. День, де млинці пахнуть щастям, друзі чекають біля каменя, а зорі над ліжком — ще не про вічність. Один день дитинства, де світ був цілим. І з того цілого все починалось.
Щастя — це не втекти від ваги, а навчитись тримати рівновагу між тим, що тягне донизу, і тим, заради чого йдеш уперед.
Мабуть, не варто заводити відносини з тією, котра не любить книги... коли в мене є така одержимість.
Й до мене дійшло — подібні тексти не перемагають на літературних конкурсах не тому що написані непрофесійно, а просто тому що вони в принципі не для конкурсів. Маю попередити: текст містить чутливу інформацію категорії 18+.
Я — пил між системами, голос без горла, істота на межі розкладу й просвітлення. Світ горить у мені, а я прошу лише ключ. Але велетень тримає рамку — і в ній прибито моє тіло.
Це історія про старість, яка памʼятає любов. Про вечір, що триває ціле життя. Про танець у світлі місяця, недопите вино й руки, що ще пам’ятають обійми. І про жінку, яка обирає залишитись — навіть коли мала квитки на прощання.
Прозаїк
Автор "Критики п'яного розуму"