Проза

Олекса та Темрява об'єднуються, щоб обманути Еребуса та втекти з його володінь. Знайшовши таємничий щоденник, вони планують втечу. Їхня смілива подорож, до якої приєднується дитина, веде до табору Шео, де готується вирішальна битва.

Чарівна казка про Зорю, яка перемагає темряву та повертає світло і надію своєму дому.

Світ, який ми знали, не загинув у вогні. Він згас, як згасає вогонь в очах. Війна, що виснажувала нашу планету десятиліттями, залишила по собі не ядерні пустелі, а дещо набагато страшніше — хворобу, яку назвали Срібним Мором.

У цій главі описується відродження руху повстанців з самого початку

Олекса та Темрява об'єднуються, щоб обманути Еребуса. Темрява, керуючи тілом Олекси, розкриває, що Еребус знищив її кохання, вбивши Енліля. Тепер їхня спільна мета — помста, і вони діють як єдина команда.

Теракотове сонце випалює хвилі, обпікає молочні сліди на піску —огортає бинтом помаранчеву шкіру,наче грається з диким морським руслом...

хрест у морі гіркий і солоний шкіра темніє камінням на дні — риби злітають в повітря босоніж щоб не ходити по цій землі...

У полоні темряви, прикута до крісла, вона відчуває, як у ній пробуджується невідома сила. Цей дарунок, що може стати прокляттям, – її єдиний шанс вирватися з лап Еребуса. Проте несподівані зустрічі та моторошні таємниці чекають на кожному кроці.

Papier Rouge шукає тексти! Open Call — це відкритий заклик для авторів поділитися своїми текстами. Не обов’язково бути професійним письменником — головне, щоб вам було що сказати.

СТРАШНО. Де я? Що це за місце? Що зі мною не так? Треба рухатись хоч вперед, хоч назад. В бік. Нічого не виходить. Вдих… Видих… Вдих…. Це все сон. Точно! Сон! - Ні, - знову звучить цей голос, - не сон.

Еребус тріумфує, перетворивши Олексу на "темну королеву" і відпускаючи Еріка. Коли Ерік намагається напасти, Олекса несвідомо зупиняє його новою силою. Еребус приковує її, очікуючи повного поглинання темрявою, але Олекса починає повертати свою сутність.

На борту "Павука" двоє астронавтів, Ерік та Маркус, обговорюють міста майбутнього. Їхні роздуми про архітектуру, життя та виживання переплітаються з очікуванням зустрічі з загадковою планетою COROT-7b.

Колись давно люди вірили в міфи. Вони народжувались із природи: з грози, що лякала; з сонця, що дарувало радість; із птахів, що щебетали вранці.

Мрії, спогади, бажання. В одному місті всі такі різні. Стільки барв, думок та поглядів

Я йшов з нікуди в ніщо. За цей довгий час, що я тут я побачив безліч людей та тих, хто був людьми. Це місце... Воно вічно темне та наганяє страх. Мого страху немає, я його втратив. Все ж дійшов кудись.

Сумніви здійняли хвилі вище гір, Свідок істини на човні вцілів. Новела-дурня, але я таке люблю…