Проза

Це історія про старість, яка памʼятає любов. Про вечір, що триває ціле життя. Про танець у світлі місяця, недопите вино й руки, що ще пам’ятають обійми. І про жінку, яка обирає залишитись — навіть коли мала квитки на прощання.

Львівський студент шукає схвалення свого старшого брата та готовий на все, навіть на участь в темній месі. Разом з другом їм доведеться провести складний ритуал, але інші сили їм протистоятимуть.

4-ий клас. 1931 рік

Північний полюс став моргом віри. Санта мертвий, ельфи божеволіють, а дива давно згнили разом із тілами. Все, що лишилось — брудна пародія на надію. Бо коли правда стає нестерпною, брехня здається порятунком.

Це історія про того, хто намагався збудувати сенс із вапна, болю й тиші. Його Колізей — не архітектура, а спроба втекти від симетрії чужого світу. Та навіть у самоті й забутті він відчуває: істина не ззовні — вона росте з уламків власної поразки.

Певно, кожен бодай раз стикався з етапом у житті, коли все здається марним і хочеться опустити руки, але десь у глибині душі щось благає не спинятися. Саме про це цей маленький вірш.

Одна мить мого дитинства.

Як непомітно ми згасаємо поряд із тими, кого вважали своїм всесвітом... А потім розуміємо: ми були лише прикрасою в їхньому житті. Спершу щиро віримо, що любов і турбота здатні зцілити все, — а згодом стикаємося з жорстокою реальністю й приймаємо: вони ≠ вирішення всіх проблем.

Вірш про те, як непомітно згасають люди

3-ій клас. 1930 рік

Був липень 2020-го. Стара Audi-80, у якій заледве зачинялися двері. Згодом я ще вчився кермувати цим диво-автомобілем, справжнім ретро-експонатом якогось фантасмагоричного музею пошарпаних авт. Відтоді маю сентимент саме до цієї моделі машин.

2-ий клас. 1929 рік

Молода та самотня жінка живе зі своїм батьком-алкоголіком, її життя це тягучий кошмар з якого вона бачить лише один вихід. Оповідання брало участь у конкурсі "Кошмар триває"

Травнева земля, грози в полях, мокрі дороги додому. Юність спотикається об перші сумніви, та навіть серед поразок пахне життям. Літній дощ омиває старі місця, де ще лунає голос твого дитинства.