Ви вбили Ірину Фаріон! Ви її таки вбили… Задоволені?!
Теплий подув вітру різко сколихнув траву і побіг по ній хвилею.
Кишкоглотство ще нікому не йшло на користь. Які є рецепти схуднення? Тут наука безсила, просто треба менше жерти.
В цій історії немає ідеального головного героя, він самотній, іронічний та не любить людей а вона (головна героїня) ганяє на роликах по етно-фестивалях та має свій будиночок для магії.
Історія яка народилася в сні маленької дівчинки та змогла ожити на папері. Історія про те що крок у невідомість це крок у майбутнє, і те що лякає на початку шляху стає з часом найкращим в житті спогадом ✨
Тут історія тих кого не бачать люди, але забезпечують наш спокій. Ангели, духи, в минулому всі люди, але наші герої це діти які крім того що вижили.. Вони стали опорою для тих хто немає на кого покластися Та перше історія з майбутньої збірки 'в обіймах твоїх квітів'
Ділюся коротким викладом сюжету роману та думками по ходу читання. Це книга про життя Алми Віттекер, від народження і до останніх днів. Науковиці, яка шукала щастя і знайшла його у пізнанні світу природи.
Коли Ґрані знизився та м'яко опустив копита на холодну, випалену магією землю біля підніжжя Арки, я зіскочила. М'язи гуділи від напруги...
Це писалося не з себе особисто, але щось таке в мені є... просто цей текст сидів в голові. Надруковано, щоб звільнитися від негативу.
Всім добре відомо, без зубів сутужно. Немає ноги – вистругав дерев’янку і пострибав, немає руки – є інша, та ще й зуби в додачу. Нема голови… Ну, тут, як кажуть, що відріжеш, те не доточиш.
Вони йшли лабіринтом, де кожен поворот був ідентичний попередньому...
«Навкруги, в людському середовищі, існує безліч оригінальних персонажів. Треба тільки уважно придивитися».
Я поставила її на стіл, цю Свічку. Вона не має квіткових чи святкових ароматів; вона пахне...
Я є тут!
Щось там пишу собі
почута нарешті
