СТРАШНО. Де я? Що це за місце? Що зі мною не так? Треба рухатись хоч вперед, хоч назад. В бік. Нічого не виходить. Вдих… Видих… Вдих…. Це все сон. Точно! Сон! - Ні, - знову звучить цей голос, - не сон.
Еребус тріумфує, перетворивши Олексу на "темну королеву" і відпускаючи Еріка. Коли Ерік намагається напасти, Олекса несвідомо зупиняє його новою силою. Еребус приковує її, очікуючи повного поглинання темрявою, але Олекса починає повертати свою сутність.
На борту "Павука" двоє астронавтів, Ерік та Маркус, обговорюють міста майбутнього. Їхні роздуми про архітектуру, життя та виживання переплітаються з очікуванням зустрічі з загадковою планетою COROT-7b.
Він поглинав пил закіптюжених траків, дими з байкерських забігів, піт з марафонців, спокій з серферів, запал з тропіків, сленг з проповідей.
Колись давно люди вірили в міфи. Вони народжувались із природи: з грози, що лякала; з сонця, що дарувало радість; із птахів, що щебетали вранці.
Три сестри вирушають на декілька днів на відпочинок. Що може піти не так, особливо якщо зв'язок між жінками загубився десь у минулому? Що може піти не так, особливо якщо донька старшої сестри все своє життя має важку таємницю, яка раптом виходить назовні?
Мрії, спогади, бажання. В одному місті всі такі різні. Стільки барв, думок та поглядів
Я йшов з нікуди в ніщо. За цей довгий час, що я тут я побачив безліч людей та тих, хто був людьми. Це місце... Воно вічно темне та наганяє страх. Мого страху немає, я його втратив. Все ж дійшов кудись.
Сумніви здійняли хвилі вище гір, Свідок істини на човні вцілів. Новела-дурня, але я таке люблю…
У мене було 2 хвилини, щоб прочитати цей довгий клятий твір перед тим, як мене запитають про зміст. Всього 2 хвилини, щоб охопити всі сенси, мотиви, ідеї, думки… Всього 2 хвилини, щоб осягнути весь вимір літератури!
Третє оповідання з циклу «Дніпро — місто дивовижностей» Новачок у поліції потрапляє у справу, що виходить за межі розумного. Один допит — і його життя тріскає, мов тонка крига. Історія про контроль над історією, який контролює тебе. Без фальші, без права на відмову.
Перебирає пальцями простирадло. Вдарить кулаком по подушці. Метнеться з однієї сторони кімнати до іншої, качається на ліжку – ледь на стіни не лізе. Рве на голові волосся, дряпає нігтями стегна – не розуміє, що з ним відбувається. І плаче. Тихо, але якось по-справжньому.
У в'язниці Ерік зізнається Олексі, що Шео знала про Еребуса. Їх виводять на двір маєтку, де Олекса бачить військо Шео. Еребус намагається її зламати, перетворюючи на свою "темну королеву" перед очима всіх.
Змішані емоції Еребуса перед благаннями Еріка призводять до їх ув'язнення. У темниці Ерік розкриває свої почуття до Олекси та неможливість її повернення до світу смертних. Герої шукають вихід, усвідомлюючи неминучу небезпеку.
Еребус висміює Еріка за кохання до смертної. У відповідь на сміливі слова Олекси, що викривають його порожню владу, він жорстоко нападає на неї. З темряви з'являються жахливі монстри, готові розірвати Олексу за наказом Володаря.
Олексій, молодий скульптор, залишає Україну, аби віднайти батька в Аргентині. Втім, знайшовши батька, він знову його втрачає, і лишається загубленим між двома світами: домом і новим містом. Книга батька, у якій йдеться про химерного Бога стає натхненням для величного пам'ятника.
Олекса потрапляє до похмурого маєтку Володаря. У залі вона зустрічає його, Еребуса, який виявляється братом Еріка. Між ними спалахує напружений конфлікт, де Еребус демонструє свою жорстокість.
Олекса отямлюється у спаленому лісі, полонена Ісфет та невідомим. Вона впізнає зрадницю і помічає моторошні тіні. Їх ведуть до похмурого маєтку, де чекає таємничий Володар.
Висхідні потоки гірського повітря підхопили вільного птаха та понесли над горами, засніженими піками та крутими схилами. Орел ширяв…
Прозаїк
зібрання творів оцього поета
Автор "Критики п'яного розуму"
голос останнього вітру.
