За вікном вже давно було темно, тільки тепле світло настільної лампи освітлювало розкидані аркуші паперу й чашку з остиглою чорною кавою. Двері відчинились різко.

Мені завжди подобались спокійні дні, а чи це він?

Через слюзи я ледве бачу своє обличчя, але розгладаючи свій оголений силуєт. Здається, зараз або розірву все довкола, або впаду на підлогу й розплачусь, як маленька дитина.

Раптом пісня обірвалась, і я відчула коротку паузу - кілька секунд коли Домініка підбирала нову пісню. Замість звичних звуків розлився інший мотив. Я підняла очі на Домі, яка лежала на моєму ліжку, ноутбук якраз був перед нею, і її погляд ковзнув у мій.

Я ще ніколи не почувалась так вільно. Солодка втеча від реальності.

Ці змішані відчуття: затишок від сигарет, біль від холоду, покарання, яке ти сам собі призначаєш.