Теми цього довгочиту:
Проза та ще 2 темиЗалишили оплесків 3
Одна правда і стільки можливості створити брехню. Ми демонізуємо цю можливість, проте чи можем ми довіряти собі?
Через слюзи я ледве бачу своє обличчя, але розгладаючи свій оголений силуєт. Здається, зараз або розірву все довкола, або впаду на підлогу й розплачусь, як маленька дитина.
Раптом пісня обірвалась, і я відчула коротку паузу - кілька секунд коли Домініка підбирала нову пісню. Замість звичних звуків розлився інший мотив. Я підняла очі на Домі, яка лежала на моєму ліжку, ноутбук якраз був перед нею, і її погляд ковзнув у мій.
Ці змішані відчуття: затишок від сигарет, біль від холоду, покарання, яке ти сам собі призначаєш.