«Павук» зі стогоном, що вже став звичним, провалився у гіперпросторовий стрибок. Зірки перед ними перетворилися на довгі, хаотичні смуги світла, що, як не дивно, тепер не дратували, а заспокоювали Еріка. Вперше він побачив у цьому хаосі не безлад, а свободу.
Ерік не відходив від управління, хоча Маркус запевнив його, що ворожий корабель не зможе їх переслідувати. Він провів рукою по панелі, ідеально гладкій та функціональній. Раніше це було його притулком. Тепер він відчував, що його внутрішня «сітка» змістилася. Вона стала не такою жорсткою.
— Ти втомився, — сказав Маркус, несучи в руках дві чашки з гарячим, майже чорним напоєм. Він сів поруч.
— Я боюся, Маркусе, — визнав Ерік, і ця чесність була для нього дивнішою, ніж будь-який маневр. — Я боюся не смерті, а правди. Легіон Гефеста… вони такі ж, як ми, лише абсолютні. Їхня логіка, їхня одержимість порядком… це могло бути й моє майбутнє.
Маркус простягнув йому чашку.
— Ні. Ти намалював криву. Ти відпустив Сітку, коли це було потрібно. Ти не їхній. Ти — людина всесвіту.
Він замовк, похитуючи головою, дивлячись у гіперпростір.
— Але війна, Еріку, вже тут. Легіон не воює за ресурси чи території. Вони воюють за геометрію. За те, щоб у Всесвіті не було жодної нелогічної кривої. І ми — їхній новий збій. Перший збій за багато мільйонів років.
— Що ти передав у звіті? — запитав Ерік.
— Я передав координати, назви планет і назву ворога, — Маркус посміхнувся своєю рідкісною, холодною посмішкою. — І ще я передав, що для перемоги їм знадобиться не нова технологія, а щось нелогічне. Щось живе.
Вони сиділи в тиші, яку порушував лише низький гул «Павука», що летів крізь викривлену реальність.
Ерік взяв свій напій. Він більше не думав про кордони Марса чи Ностурі. Він думав про криву, яку намалював його палець. Про пульс, який він щойно врятував.
— Починаємо готуватися до наступної місії, — сказав Ерік.
Маркус кивнув, і в цей момент вони були вже не пілотом і штурманом, не марсіанином і ностурійцем, а двома воїнами.
— Куди тепер?
Маркус вимкнув навігаційну панель, залишаючи лише чорний, спокійний екран.
— Ми летимо туди, де їхня Сітка має найслабший Кут. До того, як Легіон Гефеста виправить свій прорахунок.
