Шукаю край зими,
як краї підковдри,
суцільно біле,
неслухняне полотно.
І це твоє вино —
червоне —
отрута кобри.
Пий до дна, бо я
до цього полотна прикутий.
Повторюй вголос,
вголос імена:
«Грудень, січень, лютий…
Грудень, січень, лютий…»
Суцільно біле,
неслухняне полотно.
Ліхтар іззовні
вказує на силует:
печальні очі,
згорблений хребет —
усі ознаки нашої любові.
Не плач,
їй і без того холодно.
Запросиш,
чи її залишиш там?..
На поталу
примарам потойбічним,
на пам’ять
найпівнічнішим китам —
найголоднішим.
