Прокинся мій світанку,
Я щоночі вечорію,
В зітханнях очима згораю,
Руками торкався тіла, - як на баллу одному.
Вона каже: " Ти притягуєш мене, в полуденному світлі."
При стрічці відкритій, ми пролунаємо
При камуфляжах і вкорочених штанцях,
Згораю у танці - тільки вдвох
Інколи так буває, що навіть рідні люди повинні кудись піти. Це може бути другий план, а може й остаточний відхід. Так, бувають спроби повернути все назад у наш маленький куточок, але не виходить. Що тоді? Ці рядки про це: які труднощі, випробування треба пройти до єднання.
У вірші йдеться про глибокі почуття та спогади, які викликають листи з чужими звістками. Головний герой відчуває ностальгію за рідним містом, яке є для нього особливим і неземним.
Третя частина розповідає про відчуття, які відкриває для себе Бен: вони різкі, таємні. Але в таємниці криється щось, щось неземне і зле. Може, ця пригода принесе не тільки радість, але й горе. Поки серце не тужить, йому зустрілася подруга, яка погодилася піти, але чи надовго?
Мій одинадцятий вірш, певно шо про кохання. Дійсно не знаю, як його назвати, на поетрі зазвав - отрута, але все ще маю сумніви.
Мій одинадцятий вірш, певно шо про кохання. Дійсно не знаю, як його назвати, на поетрі зазвав - отрута, але все ще маю сумніви.
