Прокинся мій світанку,
Я щоночі вечорію,
В зітханнях очима згораю,
Руками торкався тіла, - як на баллу одному.
Вона каже: " Ти притягуєш мене, в полуденному світлі."
При стрічці відкритій, ми пролунаємо
При камуфляжах і вкорочених штанцях,
Згораю у танці - тільки вдвох
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Описується мрійлива подорож у далекі гори за океан, де панує атмосфера свободи і єдності. Вогнище символізує тепло і затишок, а танець без слів відображає глибокі емоції та зв'язок між людьми. Головним є те, що для щастя потрібна лише людина з музикою в душі
У вірші йдеться про трансформацію почуттів, де герої відмовляються від страждань і обирають любов і тепло. Проте, незважаючи на це, вони відчувають, що темрява все ж наближається, і їхній шлях веде до невідомості.
Я торкаюсь душі твоєї струн Пальцями віршів римованих. Ти шукаєш мене серед рун, Читаючи ворожіння приховані. Я сховалася серед вільних дум. Знайди одну серед сполоханих. @irina_virna
Я торкаюсь душі твоєї струн Пальцями віршів римованих. Ти шукаєш мене серед рун, Читаючи ворожіння приховані. Я сховалася серед вільних дум. Знайди одну серед сполоханих. @irina_virna
