Прокинся мій світанку,
Я щоночі вечорію,
В зітханнях очима згораю,
Руками торкався тіла, - як на баллу одному.
Вона каже: " Ти притягуєш мене, в полуденному світлі."
При стрічці відкритій, ми пролунаємо
При камуфляжах і вкорочених штанцях,
Згораю у танці - тільки вдвох
У цьому вірші звертаються до річки, яка символізує спогади, емоції та переживання. Розповідають про своє каяття та любов, яка переплітається з болем і втратами. Річка стає свідком його почуттів, а також місцем, де зберігаються незавершені листи та думки
У вірші автор висловлює своє захоплення світом і його красою. Він вітає світло, яке приносить радість і надію, підкреслюючи важливість кожного моменту. У рядках згадуються чотирнадцять всадників, які символізують нові можливості та зміни, пов'язані з досягненням повноліття.
Вірш передає глибокі почуття любові та ніжності, які відчуває ліричний герой. Він описує простирадло, яке пахне коханою людиною, символізуючи близькість і інтимність. Долоня коханої є для нього невідомою, але цінною, що підкреслює силу почуттів.
Завжди ніколи не пізно обійняти своїх коханих та буди поруч, щоб захистити.
Завжди ніколи не пізно обійняти своїх коханих та буди поруч, щоб захистити.
