відчуття болю та ностальгії, коли говорять про батьківські традиції та святкові моменти. важливості віри, звертаючись до слів янгола, які несуть надію та підтримку. дитя, що не піддається зневірі, символізує майбутнє і розповідає про місце, де панують доброта і гармонія.

Відчуття утрати, яке тонко контрастує з погодою, яка пронизує частку що болить та мовчить, на прохання про серце, змовкне танцем сповідним.

У місті, де вуличні ліхтарі боролися з темрявою, я стояв на краю безодні, відчуваючи, як страх пронизує мою душу. Це місце, де реальність і фантазія перепліталися, де кожен крок міг стати останнім.

Загадкова радість прилетить на світанку, укутана щастям та чудес мрій, із новим світом - де кожен момент, як птаха в небі. Яка кружляє, кличе в політ, унісон, весни цвіт, нам перешкодить. В сміливості вперед, губимо шлях для серця зупинки.

Історія яка поділена трьома розділами, які тісно поєднані між собою. Між героями поєднуються відчуття близькості та зрозуміння обох сторін, яке переростає в приятельство, яке навіть в самий поганий день, дає знак, який свідчить про зміни.

Любов розтане під гірськими дорогами, а млини й пасовища вдихнуть пахощі майбутнього, що були поверхами зведені, в очікуванні поглядів, на світлі вітрини.

Прохання про залишок, втіху з рідним плечем, імпонує та свідчить про тривогу, - катастрофою, що трапилася незадовго до " найкращих " канікулів, в проміжку озера, забутого тінню зими.

Супровід під лихо, - передає пахощі, ніжні, щирі, дбаливо мрійливі. Поринають у світ, поринувши руки до земної пустелі, за столиком емоцій. Які звабливо опустить очі, щоб не заплакати під шум.

Погляд щось скаже, коли світ замовчить. Важливе, трагічне. Тільки не сьогодні, не в загублені години, відчуття тривожить. Правда болю голови, впертість привела до миті, невловимо особлива любов.

Вірш описує тягар втрат і сорому, який розчиняється на шляху до відкритості та нових почуттів. Це роздуми про кохання, що проросло крізь тіні минулого, ведучи до світла.