Вітри відшумлять —
лелеки зігріють,
не зважать на втому,
не втратять вогонь.
Серце щемить
у потоці надії —
тільки б світанок
прийшов, а не зник за вікном.
Вітри відшумлять —
лелеки зігріють,
не зважать на втому,
не втратять вогонь.
Серце щемить
у потоці надії —
тільки б світанок
прийшов, а не зник за вікном.
В лазарет ступаю я,
сповідь про втрату, самотність і примирення з болем. Ліричний герой звертається до друга чи, можливо, до частини самого себе — до того, хто залишився поруч у спільному “човні” життя
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Настрій приходить ніби сам по собі, але його джерело глибше — у нашому сприйнятті. Те, як ми мислимо, створює простір, у якому народжуються наші емоції. Можна не змінити подію, але змінити погляд на неї. Саме тут починається внутрішня свобода.
Мар’яна активно займається поезією, публікуючи свої вірші на особистих сторінках на Facebook та Instagram. Її творчість пронизана темами любові, природи, духовності та патріотизму.
Настрій приходить ніби сам по собі, але його джерело глибше — у нашому сприйнятті. Те, як ми мислимо, створює простір, у якому народжуються наші емоції. Можна не змінити подію, але змінити погляд на неї. Саме тут починається внутрішня свобода.
Мар’яна активно займається поезією, публікуючи свої вірші на особистих сторінках на Facebook та Instagram. Її творчість пронизана темами любові, природи, духовності та патріотизму.