Вітри відшумлять —
лелеки зігріють,
не зважать на втому,
не втратять вогонь.
Серце щемить
у потоці надії —
тільки б світанок
прийшов, а не зник за вікном.
Вітри відшумлять —
лелеки зігріють,
не зважать на втому,
не втратять вогонь.
Серце щемить
у потоці надії —
тільки б світанок
прийшов, а не зник за вікном.
В лазарет ступаю я,
сповідь про втрату, самотність і примирення з болем. Ліричний герой звертається до друга чи, можливо, до частини самого себе — до того, хто залишився поруч у спільному “човні” життя
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Насправді я наскільки втомилася, що не можу більше працювати. І пишу саме думки про це.
Сьогодні ми повністю відступимо від лірики, аби поговорити про те, що звичайно ж я багато чого не розповіла в перші частині, та й не скажу зараз, бо досить з вас спойлерів.
Насправді я наскільки втомилася, що не можу більше працювати. І пишу саме думки про це.
Сьогодні ми повністю відступимо від лірики, аби поговорити про те, що звичайно ж я багато чого не розповіла в перші частині, та й не скажу зараз, бо досить з вас спойлерів.