Вітри відшумлять —
лелеки зігріють,
не зважать на втому,
не втратять вогонь.
Серце щемить
у потоці надії —
тільки б світанок
прийшов, а не зник за вікном.
Вітри відшумлять —
лелеки зігріють,
не зважать на втому,
не втратять вогонь.
Серце щемить
у потоці надії —
тільки б світанок
прийшов, а не зник за вікном.
В лазарет ступаю я,
сповідь про втрату, самотність і примирення з болем. Ліричний герой звертається до друга чи, можливо, до частини самого себе — до того, хто залишився поруч у спільному “човні” життя
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Про справедливість, божевілля, життя, гру зі смертю... Про буденність, час, вогонь і Всесвіт... А хто ти в ньому, у цьому божевільному вирі життя?..
Вірш, написаний на конкурс фентезі-поезії, за мотивами пісні "Дорога Відьом" (усіх її варіацій) з серіалу "Це Все Агата" від Нетфлікс (по всесвіту Марвел)
Про справедливість, божевілля, життя, гру зі смертю... Про буденність, час, вогонь і Всесвіт... А хто ти в ньому, у цьому божевільному вирі життя?..
Вірш, написаний на конкурс фентезі-поезії, за мотивами пісні "Дорога Відьом" (усіх її варіацій) з серіалу "Це Все Агата" від Нетфлікс (по всесвіту Марвел)