Підводити губи — все важче,
Коли тіло твоє відмирає.
Не кажу, не доводжу, не відбираю —
Тільки тихо іду, в душі помираю.
Ліси стали домом моїм,
Поки дихаю — очеретом твоїм.
В душі — війни не мої,
Тільки люди, рідні.
Буває легше, коли разом.
Відстань живе по очах.
Тільки склади дороге —
Щоб знати: злидень його не забере.
В лазарет ступаю я,
сповідь про втрату, самотність і примирення з болем. Ліричний герой звертається до друга чи, можливо, до частини самого себе — до того, хто залишився поруч у спільному “човні” життя
Описується мрійлива подорож у далекі гори за океан, де панує атмосфера свободи і єдності. Вогнище символізує тепло і затишок, а танець без слів відображає глибокі емоції та зв'язок між людьми. Головним є те, що для щастя потрібна лише людина з музикою в душі
У світі великих ідей часто ховаються маленькі миті, які на перший погляд можуть здаватись незначними. Ці миті можуть бути джерелом натхнення та творчих ідей, які, розвиваючись, здатні перетворитися на щось велике і значуще.
У світі великих ідей часто ховаються маленькі миті, які на перший погляд можуть здаватись незначними. Ці миті можуть бути джерелом натхнення та творчих ідей, які, розвиваючись, здатні перетворитися на щось велике і значуще.
