Підводити губи — все важче,
Коли тіло твоє відмирає.
Не кажу, не доводжу, не відбираю —
Тільки тихо іду, в душі помираю.
Ліси стали домом моїм,
Поки дихаю — очеретом твоїм.
В душі — війни не мої,
Тільки люди, рідні.
Буває легше, коли разом.
Відстань живе по очах.
Тільки склади дороге —
Щоб знати: злидень його не забере.
Описується мрійлива подорож у далекі гори за океан, де панує атмосфера свободи і єдності. Вогнище символізує тепло і затишок, а танець без слів відображає глибокі емоції та зв'язок між людьми. Головним є те, що для щастя потрібна лише людина з музикою в душі
У вірші йдеться про трансформацію почуттів, де герої відмовляються від страждань і обирають любов і тепло. Проте, незважаючи на це, вони відчувають, що темрява все ж наближається, і їхній шлях веде до невідомості.
Сповідь солдата, яка перетинає різні часи, включаючи звуки з недалекої католицької церкви, дітей, вибухи — це лякає когось, але кому, як не йому, це бачити і відчувати? Недовго залишилося, скоро кінець, щось зробив — щось ні. Як би Бог був, чому він мені це дозволив? Де ваш мир?
Огляд ситуації на Авдіївському напрямку за 10-11 число
... ми як суспільство спільно закриваємо очі на другий вид залежності. Тим часом, така саморуйнівна поведінка є не менш важливою ...
Огляд ситуації на Авдіївському напрямку за 10-11 число
... ми як суспільство спільно закриваємо очі на другий вид залежності. Тим часом, така саморуйнівна поведінка є не менш важливою ...
