Спонтанні думки, старі нотатки
Давайте чесно - чи багато у кого в нашій країні було хоч трохи наближене до нормального виховання, стосунки з батьками? З площини своєї бульбашки я в таке не вірю. Вірогідніше, ви ще просто не зустріли свою “проблему”. Стосунки з жінками і базові переконання - це виявилося моєю
Всі наші рішення приймаються з перспективи власної субʼєктності. Вони не є правильні, чи неправильні. Просто результат функціонування нашого мозку. Результат роботи “алгоритмів”, які сформувалися в ньому протягом нашого життя. Субʼєктно “відповідна” реакція на події.
Чи знайоме вам це відчуття страху, коли потрібно сісти за щось по справжньому для вас важливе? Те відчуття відповідальності за очікування. Інколи власні, а інколи зовнішні. Відчуття, перед лицем якого ми хочемо лише тікати
28 річний Олег, якого раніше не міг розбудити жоден будильник, останні 3 місяці страждав від безсоння. Він не міг приймати медикаменти, чи заспокійливі, тому що після них в нього були кошмари. Він бачив сни, в яких "хтось" був
Моя голова неначе хмаринка. В спробах втечі я піднімався все вище і вище над проблемами, доки не став зовсім невагомим. Тепер не здатний за щось ухопитися.
Цей жахливий період, коли ти, як за клацанням пальця, перестаєш розуміти, ким є. Ні, втрата цього розуміння відбувається поступово. Але усвідомлення втрати відчувається вже наприкінці, коли ти стоїш посеред пустелі зовсім голим і не розумієш, як тут опинився і що робити далі.
Раніше моєю найбільшою цінністю були думки. Чому раніше? Зараз теж. Проте тепер їх нема. Треба це визнати. Мій спосіб життя - це втеча.
7 ранку, 12 квітня. Чергова паршива точка на часовій лінії мого життя. Час для тебе перестає існувати, роки пройшли даремно, ти нічого не змінив. Нотатка з минулого
