«Велика цінність і прокляття України водночас – це її стратегічне географічне розташування на кордоні цивілізацій, місце перетину інтересів провідних держав, сполучення Заходу та Сходу у ширшому розумінні»
Неймовірно теплі та такі знайомі майже кожному з нас спогади про дитинство виринають у пам'яті головного героя твору «Зачарована Десна».
Всі наші рішення приймаються з перспективи власної субʼєктності. Вони не є правильні, чи неправильні. Просто результат функціонування нашого мозку. Результат роботи “алгоритмів”, які сформувалися в ньому протягом нашого життя. Субʼєктно “відповідна” реакція на події.
На душі спокійно та тихо. За вікном йде дощ, в каміні тихенько потріскують дрова, якими я п’ять хвилин тому задимила вітальню. Мій пес мирно спить на дивані, замацавши світлу ковдру бруднющими лапами.
Чи знайоме вам це відчуття страху, коли потрібно сісти за щось по справжньому для вас важливе? Те відчуття відповідальності за очікування. Інколи власні, а інколи зовнішні. Відчуття, перед лицем якого ми хочемо лише тікати
Чи маєте ви таку справу, що не можете її дочекатися? Достатньо хорошу, щоб заради неї вставати за першим будильником? Таку, від якої ви почуваєтесь живими?
Вітаю, шановний читачу. Мене звати Олена, я молода мама і творча на свою голову особистість. Колись мій блог назвали б графоманією, але зараз це - терапевтична рефлексія, бо хто наразі не рефлексує - той вже здурів, чи принаймі виїхав з України.
Згадала себе 10 років тому, коли всі переживання, що мене охоплювали, я трансформувала в історії, оповідання.
Цей запис я відкопав у своєму щоденнику за 26 жовтня 2020 року... ще до повномасштабної війни, і ще до того, як я не почав так багато часу проводити онлайн. Він трохи песимістичний, проте, як на мене, також трохи цікавий.
Буша – це маленьке село на Вінниччині з великою культурною спадщиною та унікальними ландшафтами. Тут, у тиші та спокої, час ніби зупиняється, дозволяючи поринути в минуле й задуматися над вічним.
БРІКС, що починалася як неформальне об'єднання лише чотирьох країн, тепер налічує дев'ять держав і готується до подальшого розширення. Неформальній коаліції потрібно досягти консенсусу щодо цілей об'єднання та способів їх досягнення.
Я схильний розглядати зиму як можливість, що відкривається для України на воєнному фронті
Осінь. Дощова й похмура, по-своєму вайбова пора. Вона передала мою душу хлодній та строгій Зимі. Коли випав перший сніг, я забула як дихати. Настільки це було захоплююче видовище.
О, ну сідайте зручненько, зараз розкажу. І згадуйте тим часом як почали читати ви? Це прям неймовірне питання для того, щоб поринути в спогади…
Моя голова неначе хмаринка. В спробах втечі я піднімався все вище і вище над проблемами, доки не став зовсім невагомим. Тепер не здатний за щось ухопитися.
Торкаюсь очами букв, пальцями аркушів, жовтих, затертих, шорохуватих аркушів. Біла обкладинка сіріє незліченними слідами користування. На ній червоним в міру, вказана та частина тіла, що впаде в ступор, працюватиме до кольок, а потім болітиме з похмілля - Голова.
Емоційно важкі періоди часто стають несподіваним джерелом натхнення. Це час, коли творчість стає рятівником, допомагаючи не потонути в безодні болю, а триматися на плаву...
Щось там пишу собі
