Перед створенням перших есе і перших напрацювань для цього блогу я почав дещо писати, а потім …, розум ніби очистився і не було вже ніяких путніх думок для продовження. Тож тепер першим моїм матеріалом цього блогу стає це есе – Що робити, коли не знаєш, що робити? Та з чого слід почати, коли не зрозуміло, що робити?
Думаю майже в кожної людини виникатиме такий стан і думки, вже виникали, або ще обов’язково виникнуть. І навряд хтось має конкретне універсальне рішення-відповідь на таке запитання. Я теж не можу дати вам чіткої відповіді, але хочу запропонувати разом зі мною обміркувати цей стан і вирішення даного питання та, можливо, мій порядок дій для знаходження того, що вже слід робити, або з чого починати вже визначену роботу, може стати корисним для когось.
Тож, що це за дивне відчуття, коли ніби вже знаєш, що маєш робити, але не розумієш, з чого почати, або, що маєш прямо зараз робити? І набридливі банальні поради, на кшталт: «просто треба почати», «просто роби», «просто почни», здаються токсичними і незрозумілими й плутають ще більше, а в голові, як не було думок, так і немає.
Я думаю, що це відчуття можна назвати просто «ментальною розгубленістю», бо ти ніби знаєш, де ти є, хто ти і що робиш, або чим плануєш зайнятися, але в голові тихе «желе» з мозком і мозковими рідинами, без цінних думок, які можуть дати напрямок в потрібну сторону для продовження дій.
Як я вже говорив, універсального рішення для цієї дилеми та усунення цього стану немає і ніколи не буде, бо ми всі різні, а ще це відчуття і стан «розгубленості» може мати різні причини. Але є кілька способів, які так чи інакше можуть допомогти розворушити ваше «желе» в черепі та змусити діяти в запланованому напрямку, або хоч приблизно до цього щось почати:
1. Полежати або посидіти в роздумах, або просто подивитися в стелю, дати мозку відволіктися і з часом (якщо маєте таку можливість) ваш розум сам почне підкидати направляючі думки й образи.
a. Це можна, або в медитативному стані спробувати не думати ні про що, а тоді переходити до думок і справ робочих.
b. Або одразу нічого не робити, але деякий час обмірковувати щось в тематиці вашої діяльності, робити це цілеспрямовано, але без надмірного зосередження (і без картання за те, що не виходить щось одразу вигадати), просто думати про потрібну справу та щось цікаве, що в результаті приведе вас до потрібних, іноді, навіть, до геніальних роздумів, що запустять процес роботи. Це щось подібне до мисленнєвої прогулянки.
2. Відволіктися на деякий час на щось, що може надихнути на процес праці. Але це має бути контрольоване відволікання на певний час, а не – «залипнути» в серіальчик чи у стрічці відосиків. Але головна проблема цього методу, я думаю, нерозуміння, звідки може прийти натхнення. Проте, я вважаю, що таке відволікання на інші предмети, діяльність, або інформацію дає ніби мозку на фоні обмірковувати щось робоче, а додатково ще накладається якась інша інформація, що може викликати цей «спалах еврики». Думаю, що цей спосіб є дієвим саме в стані бадьорості й комфортного самопочуття, коли для роздумів є достатньо енергії та завзяття. В іншому випадку при фоновому напружені чи когнітивній втомі, цей спосіб направить вас лише в сторону відволікання та відпочинку від важкої ще не початої праці.
3. Прогулянка. Це справді нативний спосіб відволікти розум і дати обробити спожиту інформацію. Просто прогулянка у дворі чи вулицею, споглядання навколишнього середовища і спокій можуть дати природне і приємне відчуття відновлення та надихнути на нові ідеї чи продовження рутинної праці. Користь прогулянки для нашого розуму і тіла вже не одноразово досліджували та підтверджували її м’який, але фундаментальний вплив на тіло, розум і свідомість. (інформація про користь прогулянок і ходьби є доступною і її можна легко знайти: ……….)
4. Дихальні вправи. Надзвичайно сильний вплив на наш організм і розум має дихання. А деякі різні дихальні вправи можуть по різному подіяти на людину та допомогти, як розслабитися і перепочити, так і збадьоритися, розігнати кров по тілу. Варто розуміти, що діафрагма і деякі інші м’язи, що забезпечують дихання слугують певною мірою насосом для поліпшення перекачування крові в черевній порожнині, до мозку і в інші ділянки тіла. Під час фізичних вправ, як у школі на уроці фізкультури, дихання стає активнішим і ближчим до технічно правильного і корисного, тому, якщо не вмієте самостійно контролювати дихання і виконувати відповідні вправи, то просто спробуйте виконати руханку-розминку. Додатково піднімання на носки, присідання, або помірні силові чи динамічні рухові вправи ніг дуже добре допомагають серцю перекачати кров по тілу, тим самим наситити мозок кров’ю і киснем та забезпечити краще самопочуття, а в перспективі це дає користь для якіснішого і довшого життя. Тож не лінуйтеся зробити розминку/руханку і, хоча б, просту дихальну вправу, яких є багато і можна обрати собі найзручніші.
5. Медитація (більшість дій вище в тій або іншій мірі можна назвати медитативними, бо ми або відволікаємося від усього, або зосереджуємося на чомусь для пошуку відповідей). Різні техніки медитації можна знайти у вільному доступі та попрактикуватися (навіть, не виходячи із вкладки Ютубу і браузера). Я можу порадити базові медитативні практики: зосередження на диханні – у зручному положенні сидячи або лежачи без зайвих відволікаючих чинників рівномірно і спокійно дихайте глибоко, діафрагмально (щоб плечі не рухалися під час дихання, а живіть надувався і здувався після виходу), можна ще й рахувати вдих-видих; зосередження на певній частині тіла – прийняти зручне положення, спокійно дихати глибоко, бажано діафрагмально, та зосередити свою увагу на конкретній частині тіла на ваш вибір (наприклад, на ділянці сонячного сплетіння, кінчиках пальців, ногах чи якихось м’язах, або на діафрагмі під час дихання (мені таке іноді подобається)); зосередитися на слові чи образі – це медитація подібна до молитов, коли ви зосереджуєте увагу на конкретному образі чи слові (словах), знаходячись у зручному стані, підтримуючи таким чином рівновагу і спокій розуму; роз-зосередити увагу – не зосереджуватися на чомусь конкретному, а навпаки, зуміти розсіяти увагу і спостерігати за власним навколишнім середовищем, я роблю це із закритими очима спершу і просто слухаю все довкола, або тишу, ніби намагаюся почути все і не слухати нічого, цей спосіб добре допомагає відволіктися від тілесної напруги чи дискомфортних відчуттів, на які звертається постійно увага.
6. Активний відпочинок і легкі тренування, або прості фізичні вправи. Основа для кращого самопочуття. Навіть просто понахилятися, потягнутися в різні боки, походити на місці чи комплексно розім’яти різні групи м’язів стає надзвичайно ефективним для подальшої розумової праці. А силові вправи помірні добре прокачують кров і лімфу по тілу. І під час вплав та правильному диханні кров також краще насичується киснем, який потім розподіляється тілом і в мозку.
7. Відпочинок. Просто відпочинок, бажано без використання соцмереж і різних відосиків, максимум – переписка з приємними, близькими людьми. Це доволі просто, відволіктися і нічого не робити, і бити байдики. Теж може допомогти знайти натхнення, нові думки і підійти до роботи з новим поглядом. Але важливо, що б простий відпочинок був контрольованим і не перетворився у прокрастинацію, або інше заняття, окреме від роботи. Але це вже ваше рішення, як відпочивати. Сюди можна включити все те, що я описав вище, або знайти щось своє.
8. Замінити свою роботу на те, що подобається більше і не повертатися до того, що не йде, якщо є така можливість. Можливо вам важко працювати від невідповідності вашого виду зайнятості до ваших природних схильностей до праці чи поглядів. Адже ми всі різні, у праці також кожен має свої індивідуальні особливості, які можуть відповідати, або не відповідати тій чи іншій діяльності. Якщо коротко, то хтось більше «гуманітарій», хтось «технар», а хтось «натураліст» чи «шарить» у соціальних науках. Але все набагато складніше і кожен може поєднувати у собі різноманіття схильностей до праці та ряд невідповідностей. Тому часто корисно знайти себе у роботі, у тій або іншій діяльності, пробувати і перевіряти відчуття, пізнавати себе, свої природні схильності та обмеження, свої сильні й слабкі сторони. В ідеалі йти туди, де розкриється потенціал, розвиток здаватиметься потоковим, а не через силу й каторжну працю. Або, хоча б, можна обирати ту діяльність і роботу, яка є більш стерпною та може навіть подобатися, але при цьому не бути тим «ідеальним» видом зайнятості для вашої особистості. Тай слід пам’ятати, що не існує нічого ідеального і в роботі також, але можна підібратися до максимально-відповідного і зручного варіанту, яким можна займатися і, в якому зростати, або просто любити робити те, що робиш.
9. Подбайте про себе. Іноді нерозуміння, що робити далі, або труднощі із починанням чи продовженням діяльності можуть бути спричинені певними фізіологічними і біологічними факторами організму, або психо-емоційним станом. Тож варто іноді просто попіклуватися про себе, дати собі відпочинок, або корисні дії, а потім братися за роботу. Або також обговорити самопочуття і стан здоров’я зі своїм лікарем чи психологом. Здоров’я є пріоритетним для кожного і повинно таким бути. Зробіть все можливе для себе і свого здоров’я, навіть, якщо складно, якщо немає достатньо грошей або часу, почніть із простих корисний практик і звичок, які хоча б трішки покращать ваше самопочуття як не зараз, то в найближчій перспективі. І все буде гаразд.
Цей список дій для пошуку відповіді на питання «Що робити, коли не знаєш, що робити?» є моїм власним набором дій, які я лише пропоную розглянути і обрати для себе індивідуально. У кожної окремої людини може бути свій власний, унікальний індивідуальний підхід для пошуку натхнення до роботи, або просто можна діяти за принципом дисципліни – робити те, що маю, прямо тут і прямо зараз до конкретного моменту.
Якщо ж сприймати цей стан, коли не розумієш, що робити, як психологічне явище «паралічу рішень» – коли ваш розум сприймає велику кількість інформації, як потенційну загрозу (вам, вашому спокійному життю), через це і зупиняє подальші дії (бо тепер потрібно багато напружуватися і витрачати ресурси, а наш мозок таке не любить). Тоді першопричини і їх вирішення можуть бути дещо складнішими і глибшими в плані особистості, ніж просто втома чи «розгубленість» перед роботою. Але перераховані вище рекомендації можуть також допомогти, а додатково ще варто обміркувати глибинні першопричини такого стану, якщо вони справді є і виникає відчуття, що ніби вже є готовність до роботи, але щось всередині заважає. Це може бути не лише емоційна та когнітивна втома, виснаження, а й перфекціонізм (як риса особистості, або ситуативна адаптація до умов), недостатнє розподілення всієї роботи на завдання (а завдання можна сформувати, коли є головна мета, або проміжні цілі в роботі, що теж корисно сформувати), також можуть бути причинами деякі різні особистісні психологічні стани, але це вже слід обговорювати з психологом чи психотерапевтом, або й зі своїм сімейним лікарем чи ендокринологом (всяке може бути і це може приховуватися за небажанням працювати чи якоюсь млявістю).
У такому разі варто також розглянути наступні додаткові допоміжні способи, які можуть зарадити почати щось робити у момент цього розумового паралічу:
1. Правило – 5-20 хвилин: часто найважчим кроком є перший. Особисто мені іноді допомагає цей спосіб – я ніби домовляюся з собою, що попрацюю 5 хвилин, або 20 хвилин робитиму щось конкретне і тоді мене може затягнути в роботу та корисні роздуми (у випадку, якщо робота до вподоби, наприклад виписувати думки чи щось таке). Іноді після 5 хвилин я вже в потоці праці, яка затягує мене на пів годинки, або більше. Але іноді цей метод перетворюється на 5-хвилинну практичну звичку щось робити, без значного прогресу, що не підійде для об’ємної роботи, але може стати чудовим способом формування звички та нових навичок.
2. Декомпозиція (розподіл): тут все зрозуміло – розкласти роботу, яку потрібно виконати на дрібні завдання, можна навіть доходити до абсурдного – 1) відкрити папку, 2) відкрити файл потрібний, 3) прочитати перше речення теми, 4) увести в пошук задану тему, 5) прочитати першу статтю на задану тему, що знаходиться за конкретним пошуковим запитом, … і так далі. Це може бути зручним способом для тривожних людей, або коли завдання і мета справді великі, тоді їх розкладання на дрібні допоможе побачити «кістяк» усієї роботи/завдання і поступово йти до мети, логічного завершення. Головне не почати прокрастинувати у виписуванні кожного кроку і подиху для виконання основної роботи.
3. Метод «швейцарського сиру»: цей метод пропонує, метафорично, в загальному об’ємі роботи, як у шматку сиру, «прогризти дірку». Тобто виконати щось окреме із загального масиву роботи, зробити із кінця чи десь всередині щось, що є більш простим чи прийнятним для даного моменту, замість того щоб послідовно все виконувати. І таким чином, поступово «прогризаючи» дірки в загальній роботі, залишиться все менше для її завершення. Тут недолік такого методу зрозумілий – не у будь-якій роботі можна почати щось робити із середини, або кінця.
4. Зниження планки якості (спершу писати на чорновик, як в школі): дозволити собі зробити першу чернетку, навіть, якщо вона буде неохайно сформульованою, сирою, але перший чорновий варіант має право бути саме таким. Якщо практикувати цей метод регулярно, то це може допомогти впоратися із надмірною скурпульозністю та перфекціонізмом, якщо робота дозволяє. І в цілому цей метод допомагає спершу опрацювати перші думки, основу, на якій вже будуватиметься подальша праця і її результати, а таких «чорновиків» може бути багато, різного вигляду, під різні завдання, все залежить від виду праці та способу мислення людини. І ще формування не ідеальної, а саме достатньо хорошої, або просто «нормальної» роботи може бути достатнім фінальним варіантом, а, якщо ні, то можна доробити чи забити на це… . Бо часто ми/деякі люди можуть занадто ідеалізувати потрібний кінцевий вигляд роботи та сильно заганятися через це і не справлятися, тому іноді корисно дозволити робити просто «нормально», без фанатизму.
5. Прибрати відволікаючі фактори: з цим і так все зрозуміло. Для зосередженої праці краще прибрати усе, що так чи інакше відволікає, або може відволікати. Мозок може відволіктися навіть просто на «не так покладену» річ на столі – виправте це, або приберіть усе і беріться до роботи. Робоче місце теж має бути по-своєму комфортним, зручність якого полягає у зосередженості на роботі та здоровій продуктивності.
Все це в ідеалі і на словах, але на практиці буває складніше, або буває не зовсім зрозуміло. Часто буває все зрозуміло, ніби, а до розуму не доходить потрібне усвідомлення. Проте я певен, що перші дії, зі списку або щось інше, навіть, якщо вони не пов’язані безпосередньо з роботою можуть допомогти почати щось робити в потрібному напрямку, або, навіть, допоможуть розібратися у собі та власному відношенні до тієї чи іншої праці. Усе залежить від особистостих характеристик та виду діяльності й роботи.
На останок можу сказати лише те, що все у Ваших руках. Ми всі різні, індивідуальні, в чомусь дуже схожі між собою, а десь надзвичайно відмінні. Але ми люди, ми розумні, гнучкі, адаптивні та, напевно, найкмітливіші істоти цього світу (даної планети так точно) і нам має бути до снаги розібратися у собі, у своїх відчуттях, це можна і повинно бути не одразу, часто не за один вечір, день чи місяць. Наші особистості ніби безкрайній океан із безліччю морів і берегів, неосяжний поглядом і заокруглений, тому це нормально «ступоритися» через якісь внутрішні причини не зрозумілі, також нормально довго і тяжко розбиратися з ними, або шукати способи змінитися, налаштуватися відповідно.
Але саме зараз, у момент свого акту праці, або, коли вона не йде, або, коли просто вже набридло все і важко, і лячно, і занудно дістало (сильно знуджує), просто зверніть увагу на «свій океан» і його горизонти, «посидьте на березі», споглядайте, прислухайтесь, спробуйте пізнати океан і відпочити в його просторі.
Будьте свідомими, добра вам.
