Есе

Що властиво моєму поколінню окрім, як вважає багато хто, самого нахабства і легковажности? Мабуть, незрима ностальгія за минулими часами, нерідко такими, в яких ми й не встигли побувати. Мимоволі ми повертаємось у простір, що нам ніколи не належав.

Інколи ми граючись відносимось до життя, та чи це правильно, і до чого це може призвести? Не намагаюся нікого переконати та нав'язати свою думку, просто викладаю тут своє відношення до цього питання.

Підбиваю невеличкі висновки і передаю естафету читачеві

ідеальний даблфічер – той, що викриває неочікувану схожість. ідеальний даблфічер для l'argent – це јеanne dielman, 23, quai du commerce, 1080 bruxelles. два фільми сповнені відмінностями, що оточують спільну подію – раптовий, навіч невмотивований акт насильства.

У двадцять років вона здавалася богинею. У п’ятдесят — чужим віддзеркаленням самої себе. А поруч стоїть інша — тиха, непомітна у юності, але зараз у ній щось притягує погляд. У ній — світло.

Чи сповідує Стівен Спілберг ті самі цінності, що і я? Чи розум цього усміхненого чоловіка в окулярах і бейсболці повністю відображає цю культуру?

Вулиці поступово перетворилися на лімінальний простір, через який людина добирається з точки А в точку Б, не зачіпаючи її естетичних переживань...

catharsis is a dark pattern ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ ‎ //Спойлери: більшість сюжету

Образ Франкенштейна стає метафорою імперської російської культури — зшитої з чужих частин, позбавленої сумніву, але спраглої жертовності й визнання. Російська література — не лише мистецтво, а інструмент виправдання колоніалізму.

Є така дивна закономірність у серіалах: щойно героїня дізнається про вагітність, світ навколо неї сповільнюється. Але не Пайпер. Вона не відходить на другий план.Вона залишається в серці історії — магічної, драматичної, іноді веселої, іноді трагічної. Вона — жива. Сильна.