Есе

Майдан — це найвідоміше українське народне повстання сучасності. У цей день ми хотіли би згадати Сергія Кемського і поділитися його дещо ширшим поглядом на цю подію.

"Усі ці різновиди мови прекрасні, так само, як прекрасні різні метелики. Якщо це не устандартнена англійська, і якщо вона проявляється, коли ви пишете устандартненою англійською, результат, здебільшого, чудовий, як дуже гарна дівчина, у якої одне око зелене, а друге — блакитне."

ㅤ

Ти просто один з усіх.. Ти просто один з більшості.. Ти просто існуєш... Як і всі… І не більше….

У цей момент ми маємо унікальну можливість повною мірою відчути "Тут і зараз", насолоджуючись сьогоденням, цією ситуацією, цим днем. Життя відбувається саме в теперішньому моменті.

Знаєте, як тепер треба розрізняти українців? За тим, хто що більше любить: графіки чи генератори. Ну от серйозно, графіки відключень світла — це як розклад транспорту: є, але нічого не ходить за ним вчасно.

Знаєте, завжди мріяв взяти участь у письменницькому конкурсі. У моїй уяві це була велична подія: літературна еліта, святкові промови, вишукані вечори. А на ділі це більше схоже на психлікарню.

Це моя перша спроба створити текст у редакторі Друкарні… отже будемо поблажливими одне до одного. Зазвичай я пишу у Ворді, а потім копіюю текст у редактор, проте є якийсь шарм створювати текст прямо у мережі на улюбленій блог-платформі.

Найважче знову почати. Ні, не так – змінюю розмір шрифту із 14 на 12, «комфортний», і продовжую писати. Про що хочу розповісти? Про втому. Десь далеко грівся очерет у пастельних відтінках залитої місяцем озерної води. Відьми літали над лісом. Сходила зима…

Згадуємо найзламанішу споруду у грі, думаємо про природу зручності і торкаємось сучасного бігтєха. Спойлери: деякі предмети зі гри

Твір анархо-індивідуаліста, в якому він через власний приклад розвіює міфи та забобони про анархо-індивідуалістичну думку

Ось дивіться, чому люди ховаються за аватарками? Ви помітили? Як правило, аватарки — це або картинка з котом, або мемчик, який виглядає так, ніби це геніальний образ, який тільки вони зрозуміли. А чому? Тому що, коли ти вирішуєш написати коментар, який нічого не означає...

Всі наші рішення приймаються з перспективи власної субʼєктності. Вони не є правильні, чи неправильні. Просто результат функціонування нашого мозку. Результат роботи “алгоритмів”, які сформувалися в ньому протягом нашого життя. Субʼєктно “відповідна” реакція на події.

Коли ми блукаємо в наших потаємних думках, інколи потрапляємо в далекі закутки часу і просторів, що здаються нам зовсім чужими. Вони відкриваються нам як світи, що ніби й не знайомі, але водночас так близькі серцю. Ми дивуємося і все твердимо собі, що це всього лише фантазії...