— Щастя — це не місце, радосте моє, – сказав він. — Щастя ми тут не залишаємо, ми беремо його з собою.
Вілбур Сміт. Книга «І грянув грім», 1966.
Але що таке насправді щастя? Що означає бути «щасливим»? Сьогодні ми розглянемо чотири основні філософські теорії щастя.
Гедонізм
Згідно з гедонізмом, щастя – це просто переживання задоволення. Щаслива людина у своєму житті відчуває значно більше приємних емоцій, ніж неприємних (болю). Бути щасливим це означає просто почуватися добре. Іншими словами, між щастям та відчуттям щастя немає різниці.
Відомими гедоністами були давньогрецький філософ Епікур та сучасні англійські мислителі Джеремі Бентам і Джон Стюарт Мілль. Усі вони вважали, що щастя включає не лише фізичні задоволення (наприклад, секс), але й інтелектуальні (наприклад, читання книги).
Хоча ми пов’язуємо щастя з добрим самопочуттям, багато філософів вважають гедонізм хибним.
Чому? По-перше, можна бути щасливим, але не почуватися добре (наприклад, коли у щасливої людини болить зуб), і можна почуватися добре, не будучи щасливим (наприклад, коли нещасливій людині роблять масаж). Оскільки щастя й задоволення можуть бути різними, вони не можуть бути тотожними.
По-друге, щастя та задоволення, очевидно, мають різні властивості. Задоволення часто миттєві, прості та поверхневі (згадайте насолоду від поїдання морозива), тоді як щастя передбачає тривалість, складність і глибину. Речі з різними властивостями не можуть бути однаковими, тому щастя не можна звести до задоволення.
Ці аргументи свідчать, що щастя й задоволення це не одне й те саме. Водночас важко уявити щасливу людину, яка ніколи не відчуває задоволення. Тож, можливо, щастя передбачає задоволення, але не зводиться до нього.
Теорія чесноти
Згідно з цією теорією, щастя досягається шляхом розвитку чеснот, а саме як моральних, так і інтелектуальних, тобто таких, як мудрість, мужність, поміркованість і терпіння. Щаслива людина повинна бути достатньо доброчесною. Таким чином, бути щасливим означає досягати досконалості та, як наслідок, процвітати. Такої точки зору дотримувалися Платон, та Арістотель.
Зазначимо, що перевага цієї теорії в тому, що вона дозволяє розглядати щастя як стійке, складне й глибоке явище. Це також пояснює, як щастя і задоволення можуть не збігатися: людина може бути доброчесною, але не відчувати себе добре, а може відчувати себе добре, але не будучи доброчесною.
Однак теорія чесноти має слабкі місця. Важливою її складовою є моральне благополуччя, але чи завжди аморальні люди нещасні? Навряд. Багато злих людей здаються щасливими, попри свої погані вчинки – або навіть завдяки їм. Аналогічно, відсутність інтелектуальної чесноти не завжди означає відсутність щастя. Дехто, навпаки, виглядає щасливим саме через свою необізнаність.
Прихильники теорії чесноти відповідають, що такі люди можуть здаватися щасливими лише на поверхневому рівні, але не бути щасливими на глибинному. Те саме стосується й тих, хто позбавлений інтелектуальних чеснот: невігластво може давати відчуття блаженства, але це не є справжнім щастям. Отже, дискусія лишається відкритою.
Теорія задоволення бажань
Ця теорія стверджує, що щастя полягає в отриманні бажаного, незалежно від того, що саме ми бажаємо. Щаслива людина має багато здійснених бажань, і чим їх більше, тим вона щасливіша.
Проте ототожнення щастя з виконанням бажань проблематичне, адже, по-перше, це припускає, що єдиний спосіб стати щасливішим – виконати бажання, але іноді ми стаємо щасливішими, отримуючи те, чого раніше навіть не хотіли (наприклад, несподіваний подарунок). Це означає, що здійснення бажання не є обов’язковою умовою щастя.
По-друге, виконання бажань не завжди достатнє для щастя. Часто люди розчаровуються після того, як отримали бажане. Багато досягнень, як-от диплом або перемога в змаганні, не приносять очікуваного довготривалого щастя. Отже, навіть якщо здійснення бажаного іноді робить нас щасливими, це не означає, що щастя зводиться до задоволення бажань.
Теорія задоволеності життям
Згідно з цією теорією, щастя – це задоволеність власним життям. Щаслива людина позитивно оцінює своє життя загалом, навіть якщо окремі його аспекти їй не подобаються.
Питання, чи є задоволеність життям емоційним станом або переконанням, залишається дискусійним. З одного боку, вона безперечно пов’язана з позитивними почуттями. З іншого боку, можна раціонально оцінити своє життя як добре, навіть перебуваючи у стані смутку.
Проблемою цієї теорії є те, що людям складно відокремити миттєві емоції від загального ставлення до життя. Дослідження показують, що люди оцінюють своє життя вище у сонячну погоду, хоча це не повинно мати великого значення. Проте вимірювання задоволеності життям складне, тож до таких результатів варто ставитися з обережністю.
Отже, ми можемо дійти до висновку, що розуміння того, що таке щастя, допоможе вам стати щасливішими.
По-перше, визначте, яка теорія щастя видається вам найпереконливішою. По-друге, прагніть до щастя, яке відповідає цій теорії: шукайте задоволення й уникайте болю (гедонізм), розвивайте моральні та інтелектуальні чесноти (теорія чесноти), з’ясуйте, чого ви насправді хочете, і робіть усе можливе, щоб це отримати (теорія задоволення бажань), або змініть своє життя чи ставлення до нього, щоб відчувати або вірити, що все добре (теорія задоволеності життям). А якщо ви не впевнені, яка з теорій правильна, завжди можна спробувати поєднати всі підходи.
Було цікаво? Підпишись!
