Переконана, що можемо популяризувати жанр персонального есе в україномовному просторі та не боятись говорити про унікальність своїх думок щодо будь-чого. Не претендую на правильність та нупередженість своїх висловлювань. Пишу про все: що болить, що кипить, що радує. Відразу хочу зазначити, що ваша думка може відрізнятись від моєї та ви можете бути незгідні. За емоції, що викликають мої тексти у читача, відповідальності не несу.
Прослухавши пару композицій я задалась питанням: чому я не слухаю часто музику? Як не любителька саморефлекції я не хотіла довго про це думати. Раптом я перенеслась у холодний литовський ранок, де опускався туман.
От уже передостанній день літа. Починається вже завтра асистентська практика в університеті, яка подарує безцінний досвід. А чи безцінний = безкоштовний? В моєму випадку так. А чи безкоштовний = непотрібний? В моєму випадку так.
Ситуація схожа щось на те, що коли у тебе проблеми з якимось сервісом, то ти спочатку сам розбираєшся, а потім терпець уривається, і ти вже ловиш себе на тому, що кричиш на нещасну дівчину колцентру, яка там працює не від хорошого життя напевне. І ти потім себе картаєш за це.
"Квіти для Елджернона" роман-бестселер, побачивши заголовок якого думала, що це про любов. я майже задоволена. Я втратила інтерес, прочитавши до середини.
Чесно думала, що писати сьогодні не буду. День поганий, почався з проблем та сайтів на моїх проєктах, що не працюють. Завершився щоправда добре, то може того і писати потягнуло.
A woman who has had a powerful presence in my life, who inspired me to persevere, overcome obstacles, and not back down? That person is my Mum. Our relationship has not always been so easy because I think paradoxically we have so much, even too much, in common.
Сьогодні задаюсь питанням на що я трачу своє життя? От наче і добре все, а з іншого боку так важко. Зараз моя дівчина вже який місяць без роботи і я забезпечую нас двох. Не скажу що це аж дуже складно, але наш бюджет зменшився вдвічі як вона звільнилась.