Ніколи правда не була в пошані. Брешуть всі, завжди й повсюдно. Навіть на смертному одрі… Навіть на похованні…
Гільдія брехунів
Правдолюбів у всі часи було дуже багато, так багато, що порою вони починали заважати. Проблема вирішувалася напрочуд просто: кого прибивали до латини цвяхами, кого вішали на сухій гілляці, а когось згодовували пацюкам у казематах. Брехунам же все сходило з рук. Брехуни так вішали локшину на вуха, що обиватель, мізкуючи, доводив до кипіння свою сіру (а може, й не сіру) речовину. Аж доки очі не вилазили з орбіт, надаючи обличчю пришелепуватого виразу. Запудрювання мізків стало глобальною фішкою, тобто вухочос звели в ранг мистецтва. Приміром більшовики-ленінці так втелющили неграмотним селюкам шнягу про їхнє право на володіння землею, що ті намертво засвоїли: на земельних ділянках, на нивах і лугах щоб ноги не ступало різної там контри, гнидопаршивої інтелігенції та іншої буржуазної шушвалі. І справді, де не пройди, по яких полях та нивах, всюди одна бидлоколгоспна маса стала копошитися в кізяках.
Та не тільки марксизм-ленінізм вдував пургу у вушні отвори. Інші суспільно-політичні формації також не надто пасли задніх. Але мова не про них. Бо коли щось, якесь шнягометання, вводиться в ранг святості, непогрішимості, тобто намертво зводяться певні постулати та догми, то супротив неможливий.
Коли державні інституції побудовані на брехні, мало того, пропагують брехливість, заохочують до дворушництва та лицемірства, маси, од чинуш і білих комірців до пролетарських низів, намертво засвоюють одну істину: не дуронеш – не проживеш.
Правди ніхто не любить, ба більше, її бояться. На того, хто хоче зробити добро, дивляться як на імбецила, намагаються обійти десятою дорогою – бозна, що він там замислив. Не приведи, якийсь новий спосіб вигадав, так би мовити, взути. Це ж до якого жалюгідного стану свідомості треба дійти, щоби того, хто прийшов усіх порятувати, взяти й прибити цвяхами до схрещених дрючків! Нема і не буде Пророків – ні у своїй сторонці, і ні деінде.
Брехня ділиться на побутову і внутрішню. Остання – брехня в собі та для себе. Це така психологічна функція індивіда, захисна реакція задля виправдання негативного вчинку. Навіщо безпідставно обматюкав прохожого, адже той нічого поганого тобі не зробив? Бо воно – сволота! Звідки такий висновок, - не зрозуміло. А й розуміти не треба – сволота, і все. І пішли всі якомога далі.
Як боротися з брехнею та окозамилюванням? Тільки сміхом.
Якщо всім загалом висвітлювати негаразди через сміх, реготати буде вся земна куля. Станеться землетрус? Так. Але – головного мозку.
Врятуймо Світ від брехні!
