Жодня, проходячи 15 кілометрів, або 9,3 милі, я не зрушилася з місця в розвитку! 15 кілометрів! Але мене обігнало те, що навіть фізичного стану немає. Розвиток. Прогрес. Зміна загально прийнятого соціумом стандарту.

Я мала б розповісти, чого вже досягла, але які мать вашу досягнення в спеціальності в 19 років, коли всім потрібні фахівці, а не студенти, що тільки нещодавно вилізли з-під мамчиної спідниці.

Всі ніби такі розумні, совісні, патріоти, особливо з початку війни, радіють українізації. А от якісь умовні Кіріл і Нікіта, нехай буде так, мусять тепер страждати. Що ж це твориться, не дозволяють "на нормальном язикє балакать"? Аби тільки цілою залишитись, після підняття теми 😅

Камінг-аут, або, найскладніша певно частина життя лгбт-персон. Внаслідок Національного дня камінг-ауту, хочу поділитися своєю історією.

Літературна вправа: текст з реченнями, що починаються на певну літеру алфавіту.

Ми цілувались у церкви. Ні, ми не безбожники. Атеїсти? Можливо. Складно вірити в Бога, коли Він не вірить у вас. Чом не вірить? Не знаю. Віруючі кажуть так. Кажуть: "То гріх", "Як так можна?", "Бог вас покарає". А Бог же любить всіх однаково. "Бог у твоєму серці".

Чи можна бути автором, чи можна ним вважати себе?