Важко сказати, коли саме я помітила, що світ змінюється. Ні, що він змінився. Розумієте? Він вже інший, а я залишилася стояти на місці! Хоча, в мене самсунг, доволі нова модель і там є функція, яка, за замовчуванням, рахує кроки, і я проходжу більше 20 тисяч на день! Жодня, проходячи 15 кілометрів, або 9,3 милі, я не зрушилася з місця в розвитку! 15 кілометрів! Але мене обігнало те, що навіть фізичного стану немає. Розвиток. Прогрес. Зміна загально прийнятого соціумом стандарту. Золота середина посунулася вправо, а я ні. До того ж, я правша, мені теж варто було б. Ліва сторона не моя. Ліва сторона не моя... Лівоцентристська партія Сполучених Штатів Америки і справді стала занадто мені нерідною. Зараз розповім у чому справа. Або зліва.
Це був звичайний тихий вечір середи. Був. Допоки моя подруга, що поїхала на навчання в інше місто не повернулася на літні канікули. О, це був такий гарний вечір. Зустрілися. Обійнялися. Розплакалися. Присіли. Поговорили. Вислухали. Підтримали. Перекусили. Випили. Закусили. Перекурили. Знову випили. Знову обійнялися. Знову розплакалися як востаннє. І посідали скролити тікток. Тік. Ток. Тік. Ток. Тік...
Час ніби зупинився. Ми посварилися. Знаменитий психолог, парапсихолог, таролог, астролог, конспіролог, сексолог, сомнолог, регресолог, нумеролог, енергопрактик, психодіагностик, і, доктор наук, дивовижним чином виявився неправим. На її думку! Уявіть лишень, ЖІНКА має свою думку! Дивовижно! Знаменитий психолог про таке не попереджав! Звідки мені знати, що жінкам можна довіряти? Я звісно сама жінка, але хіба всі жінки не змії? Одна я така прекрасна! Мені завжди було легше спілкуватися з чоловіками. Вони, розумієте, не такі драматичні, не такі емоційні, не безпомічні, не слабкі. Вона запитала, чи почуваюся я безпомічною і слабкою. Я? Та я кремінь! Я вся в маму. В мене мама такі були, що як брали сковорідку, то тато з хати тікав, мо шо трапиться! Я не слабка! Жінки просто, слабші за чоловіків... Знаєте що вона зробила? Написала запит у тікток: "жінки перемагають чоловіків". Бачив Бог, ті відео, а я до цього ніразу. Сотні відео про те, де жінка перемагає чоловіка у котромусь змаганні, що пов'язане із фізичною силою. Ще двісті, де опісля прояву мужицької сили від тендітних жіночок, індивідууми чоловічої статі жартують про нову позицію куховарки, прибиральниці, домогосподарки і мами! Все в жіночому роді, як ми звикли! Хто сильніший, того і влада. Так працює тваринний світ. І ми, мабуть, тварини.
Розумієте, я, все своє життя сприймала патріархат, як адекватну форму суспільства. Не в плані, що я вважала чоловіків головними. Кого? Їх? Нізащо! Я просто вважала, що у кожного є свої ролі. Я навіть не здогадувалась, що хтось має інакші думки. З друзями ми говоримо переважно про навчання, про роботу, про захоплення, про стосунки тільки у форматі "вільна/зайнята" і все. А в інтернеті, здавалося б, де має бути все гамузом скидано як у вінігреті, я нічого подібного не знайшла. Знаменитий психолог і йому подібні, декілька патріархів з патріархатськими настановами і сексисти намагалися навчити мене жити це життя. Я навіть не задумувалася, чому я, жінка, повинна слухати чоловіків, які навчають жінок як жити так, аби залишатися жіночною і прийнятною для чоловіків. Це ж сюр! Уявіть кота, який вчить мишу, що їй потрібно тікати від котів! Уявіть мишу, яка вчить кота, що він мусить їх вбивати!
Квіти на 8 березня, привітання з днем весни, краси, тепла, добра, уваги, тюльпанів, жіноцтва, кохання; двері відкриті, навіть коли руки в самого зайняті; кришку з пляшки знято; комплімент сказано; медом намазано; в роботі відмовлено; в домі нагримлено, насмічено, забруднено, неприбрано; забитий тяжкий болт на дитину; кожну п'яту згвалтовано; кожну третю домагалися; за спиною свистять; в лице летять образи: негарна, неправильна, не жіночна, непідвладна, не така, не моя, дурна, заношена, використана, легковажна, фригідна, потворна, сіра миша, лялька, тьолка, давалка, істеричка, занадто емоційна, ти вже не молода, нікому не потрібна, діва стара, да ти мужик, а не баба! Може я сама вирішу, хто я є?
Я була ніби в бар'єрі, вольєрі, за стінами, нічого не бачила, не чула, не розуміла. Клятий інтернет і SEO! Іноді потрібно виходити за рамки. За свої, за чужі, переходити кордон, йти над можливості, або хоча б очі відкривати. Соромно. Дуже. Я звинувачую інтернет і його налаштування, що не дали мені побачити змін у суспільстві. Але ж, чий телефон, хто за інтернет платить? Хто головний, я, чи машина?
