А мені все ні до чого. Буває, прокинуся зранку, сяду на ще заспаному ліжку і впаду в думки. Вони завжди легкі, бездумні. Говорять до мене: "Чи добре все в тебе? Чи влаштовує тебе твоє життя?". Ґандж мій у тому, що я їм не відповідаю. Думати одне, жити – інше. "Е" – кричать в моїй голові внутрішні проблеми, а мені байдуже. Є вони, чи не є, я намагаюся про них не думати. Життя й так складне.
Застеляю ліжко, піднімаюсь, заварюю каву, прокидаюся, сідаю на ґанок. І думки знову хвилею накатують на мене. Їсти не хочеться, наїдаюсь бездумством. Й так триває днями, тижнями. Коли ж я врешт зверну увагу на думки? Либонь, ніколи, або ж, коли вип'ю свою ранкову каву. Мені все ні до чого.