Уявіть ситуацію: ви п'єте ранкову матчу, дихаєте «свіжим» повітрям після дощу або просто живете своє найкраще життя. А тим часом у вашій крові, серці та навіть мозку циркулюють мільярди мікроскопічних шматочків пластику. Звучить як зав'язка для антиутопії від Netflix?
Привіт, друзі! Ми живемо в часи, коли інформацію дуже легко перекрутити, а на будь-кого можна навісити ярлик. Але знаєте, чим відрізняється справжня демократична Україна від тоталітарних сусідів? Тим, що в нас працює закон і незалежні суди. І сьогодні я маю для вас новину...
«Саме за таким самим механізмом у нацистській Німеччині здійснювалося розлюднення євреїв — крок за кроком... Трагедія сучасності полягає в тому, що світ, беззастережно засудивши результат — геноцид, — не викорінив сам інструмент. Технологія ненависті вижила».
Це важливий матеріал для розуміння гібридних методів впливу, які можуть використовуватися проти України. Ми представляємо факти, документи та свідчення, які вказують на те, що певні зовнішні впливи могли глибоко проникати в українське суспільство задовго до 2014 року.
Антикультовий вплив глибоко проник у державні структури Франції наприкінці XX століття. Проте з часом країна почала усвідомлювати небезпеку такого підходу. Дослідження адвокатки Патрісії Дюваль «FECRIS та її члени у Франції» розкриває...
(і чому кейс Кременовської — показовий)** Уявіть: вам показують «експертний висновок», який нібито пояснює, хто небезпечний, хто «тоталітарний» і кого треба терміново «перевірити». Документ виглядає солідно , але......
Делегація Міжнародного громадського руху «АЛЛАТРА» взяла активну участь у 30-й Конференції Сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (COP30)
Матеріал підготовлено на підставі інформації з відкритих джерел та публікацій українських ЗМІ.
Вони працюють тихо. Удень — офісні працівники, викладачі, юристи, батьки школярів. Уночі — люди з «вкусняшками» у кишені, з отрутою в пакетику, з роздрукованими інструкціями, які їм надіслали координатори.
У відкритих джерелах та аналітичних документах, пов'язаних із діяльністю Ірини Кременовської, простежується послідовність кроків, які згодом дозволили їй позиціонувати себе як «експерта» у тематиці релігійних організацій та так званої «боротьби із сектами»
