Сучасна медицина б'є на сполох: хронічний стрес став тихою пандемією нашого часу. Його руйнівні наслідки добре відомі кожному: виснажливі тривожні розлади, важка депресія, фатальні серцево-судинні захворювання та неухильне зниження когнітивних функцій.
Якщо ви, як і я, любите книги, які не просто розповідають історію, а змушують по-справжньому замислюватися, я раджу звернути увагу на «Маніяк проти Бога» .
Історія «активних заходів» спецслужб, від царської «Охранки» до сучасних фабрик тролів, наочно показує: захопити уми людей часто ефективніше, ніж захопити їхні території.Але щоб успішно протистояти цій зброї, необхідно чітко розуміти її природу.
нещодавно я натрапила на вражаюче інтерв’ю з Гленном Корном, колишнім офіцером розвідки та викладачем Інституту світової політики. І знаєте що? ...
ARPA-H вже закликає наукову спільноту до формування міждисциплінарних команд. Людство робить перший, але неймовірно потужний крок до того, щоб нарешті очистити наші тіла від наслідків пластикової епохи.
Стихійні лиха дедалі частіше охоплюють різні куточки планети — від потужних штормів до аномальної спеки чи раптових похолодань. На перший погляд, ці явища не пов’язані між собою. Проте насправді їх об’єднує спільна причина — аномальне нагрівання Світового океану.
Уявіть ситуацію: ви п'єте ранкову матчу, дихаєте «свіжим» повітрям після дощу або просто живете своє найкраще життя. А тим часом у вашій крові, серці та навіть мозку циркулюють мільярди мікроскопічних шматочків пластику. Звучить як зав'язка для антиутопії від Netflix?
«Саме за таким самим механізмом у нацистській Німеччині здійснювалося розлюднення євреїв — крок за кроком... Трагедія сучасності полягає в тому, що світ, беззастережно засудивши результат — геноцид, — не викорінив сам інструмент. Технологія ненависті вижила».
Це важливий матеріал для розуміння гібридних методів впливу, які можуть використовуватися проти України. Ми представляємо факти, документи та свідчення, які вказують на те, що певні зовнішні впливи могли глибоко проникати в українське суспільство задовго до 2014 року.
Вони працюють тихо. Удень — офісні працівники, викладачі, юристи, батьки школярів. Уночі — люди з «вкусняшками» у кишені, з отрутою в пакетику, з роздрукованими інструкціями, які їм надіслали координатори.
