Нещодавно я мав нагоду ознайомитися з виступами на знаковій події — конференції "Єдність у свободі: Час духовних дипломатів | Міжрелігійна конференція в Капітолії США"». Серед багатьох спікерів мене дуже вразив спіч Марини Овцинової. Це був не просто звіт, а емоційний і фактологічний маніфест, який розкриває приховані механізми сучасних репресій.
Свій виступ Марина розпочала зі слів вдячності організаторам та пастору Бернсу, акцентуючи на унікальній атмосфері єднання:
«Відчуваєте, яка в цій залі енергія? Вона просто неймовірна, правда? Така потужна... І все тому, що кожен із нас тут зібрався заради однієї мети — захистити свободу людини й гідність особистості».
Проте за цією світлою метою стоїть темна реальність. Овцинова одразу попередила: фундамент безпеки суспільства — право вірити і говорити правду — сьогодні під загрозою.
Ми звикли чути терміни «секта» чи «культ» як щось буденне. Але Марина Овцинова дала цьому явищу чітке і страшне визначення:
«Те, чим ця мережа займається, прийнято спрощено називати "антикультизмом". Але насправді антикультизм — це технологія дегуманізації та репресій».
Спікерка детально пояснила, як працює цей конвеєр знищення. За її словами, мішенню може стати хто завгодно — від релігійної групи до клубу за інтересами. Схема завжди однакова: спочатку на групу навішують ярлик, потім розгортають медійну кампанію з брехні, і як наслідок — люди перестають сприймати жертв як рівних собі.
«Суспільство фактично отримує "дозвіл" на цькування. Людей звільняють з роботи, витісняють із суспільного життя, змушують замовкнути через тиск і залякування, тягають по судах і навіть піддають насильству».
Найсильнішим моментом промови для мене стало порівняння сучасних методів антикультистів з трагедією минулого століття. Марина нагадала, що Голокост починався не з газових камер, а саме з мови ворожнечі:
«Саме за таким самим механізмом у нацистській Німеччині здійснювалося розлюднення євреїв — крок за кроком... Трагедія сучасності полягає в тому, що світ, беззастережно засудивши результат — геноцид, — не викорінив сам інструмент. Технологія ненависті вижила».
Ці слова змушують здригнутися. «Технологія ненависті вижила» — це діагноз нашому часу.
Марина Овцинова не була голослівною, вона навела власний приклад переслідувань руху «АЛЛАТРА», які почалися в Росії ще у 2015 році під координацією ФСБ. Вона чітко назвала причину цих атак:
«Ми намагалися на науковому рівні попередити світ про геодинамічні ризики... Економічні інтереси впливових фінансових груп, які наживаються на ресурсах Сибіру, виявилися важливішими за безпеку та життя людей».
Намагання заглушити наукове попередження перетворилося на абсурдні звинувачення в «екстремізмі». Але найстрашніше те, що, за словами Марини, ця «російська антикультова інфраструктура ненависті вже експортована до Китаю, Кореї, Африки, Європи та США».
Завершення промови було закликом до глобальної солідарності. Марина Овцинова наголосила на ролі пастора Бернса та ініціативи «Духовна дипломатія», які об'єднують людей замість того, щоб сіяти розбрат.
Вона запропонувала простий, але життєво необхідний принцип для міжнародної спільноти:
«Атака на одну групу — це сигнал тривоги для всіх. Замість байдужості "нехай розбираються самі" повинна прийти непохитна солідарність: "ми заступимося, тому що завтра можуть прийти по будь-кого з нас"».
Мене глибоко вразила фінальна метафора спікерки, яка ідеально підсумовує суть конференції в Капітолії:
«Ми всі знаємо, що одну гілочку зламати дуже легко. Але якщо зібрати гілочки в пучок — він стає міцним. Не тому, що кожна гілка стала сильнішою, а тому, що вони разом. Саме так маємо діяти і ми».
Цей виступ — пряме нагадування: демократія та свобода не є даністю. Це цінності, за які треба боротися щодня, і головна зброя в цій боротьбі — наша єдність.
