Авторка?

Я авторка?

Коли я думаю про це, то хочу сказати: "Ні". Автор пише щоденно, вчасно, точно. Він пише вдумливо і логічно.

А ще автор пише хаотично, на емоціях, душевно. Побачив білочку, що їсть поданий на руці малого хлопця горішок і "прокинувся", почав думати, записувати думки. Він побачив, як люди "нагнули" цей світ. Як приручили неприручене. Як взяли під контроль те, що завжди існувало автономно. Як змусили нещасну білочку пересилити свій страх, підійти до небезпечної істоти і довірившись, взяти їжу. Взяти те, що люди відібрали. І тепер він пише, пише і пише.

Чи авторка я?

Почнемо з того, що я також пишу. Ба навіть зараз. Пальці черкають не всім зрозумілі слова. Хтось якось це прочитає, і тоді я стану авторкою тексту. Навгад написаних слів, що чимось стали. Купи словосполучень із сенсом.

Чи можна бути автором без читача.

Якось я написала текст коханій людині. Це була новела про поцілунок у церкви, де ми, неподумавши, обперлись і піддалися емоціям.

Я авторка того тексту тільки для неї.

Колись я писала великі тексти сповнені історії, сюжету, персонажів. Їх читало безліч людей. І тоді я була авторкою для всіх тих мені невідомих читачів.

Чи авторка я?

Я зараз почуваюся авторкою книги, над якою в школі знущалися діти. "Дивлюсь в книгу, бачу фігу", – як казала моя класна керівничка. Ніби й докладала зусилля, витрачала час свого життя, а діти всеодно бачать лише якусь фігу, а не текст.

Тож, я авторка цієї книги з фігою. Ніхто мене поки не читає.

Чи буду я нею? Звісно ж. Чому? Не знаю. Я просто черкатиму слова на листку, думку, а хто захоче, нехай читає, нехай розгледить там щось. Будь що, що йому буде потрібно.

Чи авторка я?

Так, мій текст прочитали.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
іорі
іорі@me_alex_r

146Прочитань
0Автори
5Читачі
На Друкарні з 3 вересня

Більше від автора

  • Чому жінки ненавидять чоловіків

    Всьому є пояснення. Іноді варто просто згадати, просто задуматися. Можливо і в вашому житті були придурки.

    Теми цього довгочиту:

    Жінки
  • Я ‒ журналістка

    Я мала б розповісти, чого вже досягла, але які мать вашу досягнення в спеціальності в 19 років, коли всім потрібні фахівці, а не студенти, що тільки нещодавно вилізли з-під мамчиної спідниці.

    Теми цього довгочиту:

    Журналістика
  • Привези мені ракушку

    Мені подобаються Дазаї. Ні, не в плані сексуальні хлопці/дівчата з надзвичайними розумовими здібностями. В плані самогубці.Ні, я їх не обираю. Ні, це не те щоб мій типаж. Ні, я не медикиня, що хоче їм допомогти. І ні, я не така.

    Теми цього довгочиту:

    Психологія

Вам також сподобається

  • All you need are PIONES

    Цей текст про силу любові, що виживає в тиску формальностей.

    Теми цього довгочиту:

    Есе
  • Біль вимагає, щоб його відчували

    Біль вимагає, щоб його відчували. Іншими словами – помітили, приділили увагу. Згадайте, коли у нас щось фізично болить, ми не можемо зовсім ігнорувати цей факт. Ми намагаємося собі допомогти чи звертаємося до лікаря.

    Теми цього довгочиту:

    Психологія

Коментарі (2)

Рецензент я не найкращий, як кажуть 5/10, але вважаю, що пишеш ти добре. У тебе виходить через текст не тільки передати емоції, а і викликати їх у читача, особливо це спостерігаєтся в абзаці про кохану людину. Любов дійсно страшна річ, вона може як і допомогти людині стати краще, так і закинути її безодню печалі. Буду з нетерпінням чекати, на нові полотна тексту від тебе!

Вам також сподобається

  • All you need are PIONES

    Цей текст про силу любові, що виживає в тиску формальностей.

    Теми цього довгочиту:

    Есе
  • Біль вимагає, щоб його відчували

    Біль вимагає, щоб його відчували. Іншими словами – помітили, приділили увагу. Згадайте, коли у нас щось фізично болить, ми не можемо зовсім ігнорувати цей факт. Ми намагаємося собі допомогти чи звертаємося до лікаря.

    Теми цього довгочиту:

    Психологія